Україні 30: втрата ядерного озброєння і перша золота медаль — чим запам'ятався 1994 рік

1994 року сталася подія, щодо значення якої і досі точаться дискусії – Україна втратила свій ядерний арсенал. 

Ядерне роззброєння України не було справою однієї миті – воно тривало протягом кількох років. Такий намір було задекларовано ще в Декларації про суверенітет України від 16 липня 1990 року, де зазначалося: "Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримуватиметься трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї". В наступному році, 24 жовтня, Верховна Рада ухвалила Заяву про без'ядерний статус України.

Також в цьому документі йшлося, що Україна проводитиме політику, спрямовану на повне знищення ядерної зброї та компонентів її базування, що розташовані на її території. Наголошувалось, що ці наміри Україна здійснить якнайшвидше.

30 грудня 1991 року Україна підписала Мінську угоду СНД щодо Стратегічних сил, яка зберігала єдиний контроль над ядерною зброєю на території колишнього СРСР. Згідно з цією угодою тактична ядерна зброя вивозилася з території України._{ФОТО: 24 канал}

Текст заяви проголошував наступне: "На період до повного знищення ядерна зброя, розміщена на території України, знаходиться під контролем об'єднаного командування Стратегічних сил з метою її невикористання і розукомплектування до кінця 1994 року, у тому числі тактичної ядерної зброї - до 1 липня 1992 року".

7 травня 1992 року з України повністю вивезли до Росії тактичну ядерну зброю, після чого перемовини відбувалися лише щодо стратегічної ядерної зброї. США були особливо зацікавлені в вирішенні цього питання, бо українські ядерні ракети стратегічного призначення могли досягти їх території.

Росія і США не припиняли свого тиску на Україну, погрожуючи їй міжнародною ізоляцією у разі збереження нею ядерного арсеналу. Як наслідок, 14 січня 1994 року, президенти України, США і Росії підписали Тристоронню заяву щодо української ядерної зброї.

У листопаді 1994 року Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, а 5 грудня того ж року був укладений Будапештський меморандум про неядерний статус України. Правда, цей документ підписав вже не Леонід Кравчук, а переможець позачергових виборів президента Леонід Кучма.

Пройшло майже два роки, і 2 червня 1996 року Україна втратила ядерний статус, коли з країни вивезли останню боєголовку. Шахтно-пускові установки для балістичних ракет знищили у період з 1996-го до 2001-го року. Стратегічні бомбардувальники, які могли нести ядерну зброю, до 2006 року знищили, передали Росії як плату за газ або відправили до музеїв. 

Втрата ядерного статусу покращила міжнародне становище нашої держави. Проте нанесла непоправну шкоду її обороноздатності. Згідно з Будапештським меморандумом, Сполучені Штати і Росія виступали гарантами безпеки України та її територіальної цілісності. Ми бачимо сьогодні, чого виявилися варті ці папірці.

Проте в цей час Україну очікували і радісні події, які не зміцнили її обороноздатність, але безумовно дали змогу засвідчити про себе, як про націю сильних, рішучих і вольових людей. 1994 року українська фігуристка Оксана Баюл здобуває першу в історії незалежної України золоту медаль під час Зимових Олімпійських ігор, що проходили у норвезькому місті Ліллегаммер. ФОТО: Цей день в історії

Перемога дівчини-напівсироти щиро вразила європейців, особливо якщо зважити на те, що перед самим початком змагань Оксана порізала ногу. Тренери були проти того, щоб шістнадцятирічна дівчина виходила на лід травмована. Тим не менш, вона зробила це і перемогла.

Цей успіх України був настільки несподіваним, що для привітання переможиці аудіозапис українського гімну шукали сорок хвилин, а державний прапор підняли перевернутим. Втім, радості українців за свою першу чемпіонку це не затьмарило.

1994 рік став знаменним і для любителів футболу. 8 листопада у матчі проти донецького "Шахтаря" у складі київського "Динамо" на поле вперше вийшов 18-літній форвард Андрій Шевченко.

Тим часом, вітер свободи приносив не лише радість, а і проблеми. Релігійні рухи, які пропонували себе, як альтернативу офіційній Українській Православній Церкві, не обмежилися самим лише «Білим братством», про яке йшлося у попередньому матеріалі. 

У 1994 році до України прибуває група людей, які засновують організацію «Церква посольства божого». Її члени ведуть себе вкрай дивно для налаштованих більш традиційно українських вірян – вони танцюють, плещуть у долоні, співають госпел, а серед парафіян багато іноземців, у тому числі чорношкірих. На той час це було справді дивно для країни, що тільки вийшла з-під "залізної завіси".

"Посольство Боже" проводить масові заходи, на яких її лідери показують «дива», здійснюють «зцілення», «виганяють» демонів та багато чого іншого. Люди на таких зібраннях часто поводяться дивно і неадекватно. При цьому у правоохоронних органів та спецслужб майже одразу виникає ряд питань до підприємницької діяльності «Посольства». Лідера організації, Сандея Аделаджу, підозрюють у незаконних фінансових оборудках, махінаціях та здирання коштів зі свої легковірних адептів._{ФОТО: Zaxid.net}

Традиційні релігійні конфесії, що діють у державі, закликають своїх вірних уникати подібних зібрань. Втім, свою частку прихильників «Посольство» та йому подібні організації таки мають.  

8 лютого 1994 року Україна приєдналася до Програми Партнерство заради миру. Суть програми полягала у партнерстві між окремою країною і НАТО, що формується на індивідуальній основі, згідно з індивідуальними потребами цієї країни, та реалізується спільно на такому рівні та з такою швидкістю, які обирає уряд кожної країни-учасниці.

Крім того, Україна продовжує демонструвати свої військові можливості: 19 квітня на Балкани прибув 60-й окремий спеціальний батальйон Збройних сил України (УКРБАТ-2). Вже 24 квітня 240 українських бійців, разом з підрозділами збройних сил Великої Британії, Франції, Норвегії, Росії та Єгипту увійшли до зони активних бойових дій між сербською армією та мусульманськими загонами в анклаві Горажде в Боснії і Герцеговині._{ФОТО: BBC News}

Тим часом Росія розпочинає військову операцію по наведенню «конституційного ладу у Чеченській республіці». Вже під час штурму столиці Чечні Грозного, що відбувається 31 грудня, напередодні Нового року, серед чеченських бійців можна зустріти членів Української Народної самооборони (УНСО), які билися відважно і професійно, та заслужили повагу чеченських бійців і командирів.

Таким буремним видався 1994 рік. Втрата ядерного статусу, перші спортивні успіхи та участь у кількох збройних конфліктах. Проведення парламентських і президентських виборів, які багато сучасників вважають найбільш чесними та прозорими в історії держави. Боротьба з засиллям кримінального елементу і поступове перетворення у цивілізовану європейську країну. 

1994 рік став переломним моментом, коли Україна пережила багато випробувань. Але все ж показала себе, як цілком дієздатна держава, яка заслуговує на своє місце під сонцем.