Незалежна Україна в 1997 році стала відома не лише завдяки космічним польотам та футбольним перемогам. Вона прославилась і дечим іншим і це, на жаль, виявилося дурною славою.
Нігіліст
У березні-квітні в американському Конгресі пройшли слухання, присвячені корупції в Україні. Саме тоді було покладено початок репутації нашої країни, як вкрай корумпованої держави.
За цих обставин відбувався розвиток української енергетики. Після відставки з посади прем’єр-міністра Павла Лазаренка, створена ним за сприяння Юлії Тимошенко корпорація Єдиних енергосистем України почала швидко розпадатися під тиском влади. ЄЕСУ відлучили від постачання газу на промпідприємства України. Таким чином корпорація втрачала контроль над ними.
Перед Леонідом Кучмою стояло три можливості урегулювати питання власності над енергетичними підприємствами. Перший — взяти приклад з Лукашенка: зберегти держвласність та побудувати держкапіталізм. Другий — вчинити як східноєвропейські країни: віддати країну на відкуп транснаціональному капіталу через приватизацію на відкритих конкурсах за гроші. Третій — вчинити як Єльцин у Росії: створити вітчизняних олігархів.
Перший шлях виявився неефективним через розкладання держапарату, який був уже неспроможний щось контролювати. Другий також був малоімовірним: західні інвестори дуже підозріло ставилися до вкладень в українську економіку. В умовах кризи неплатежів та політичної нестабільності єдиний, хто мав гроші та бажання купувати на відкритих конкурсах українські підприємства — це російський бізнес. Але віддавати контроль над командними посадами в економіці росіянам чи західним партнерам Кучма особливого бажання не мав.
А тому й обрав третій шлях, який і визначив весь подальший розвиток України: провідні підприємства країни передавалися під фактичний (у тому числі через схеми постачання газу та сировини, які раніше використовувала ЄЕСУ), а потім і юридичний контроль українським бізнес-групам. Поява великого національного капіталу стала основною рисою, яка різнить нас із країнами Східної Європи. На сьогоднішній день це рішення Кучми лишається одним з найсуперечливіших. З одного боку ми уникнули контролю над енергоресурсами нашої держави з боку іноземних підприємців, з іншого опинилися під контролем вітчизняних олігархів, для яких власні інтереси зазвичай стояли вище національних.
Протягом 1997-1998 років відбувся своєрідний політичний відбір кандидатів на роль майбутніх флагманів великого бізнесу. Головною умовою була відданість Кучмі та готовність надати йому підтримку на майбутніх виборах президента. Саме в цей період розпочалося посилення дніпропетровської групи "Інтерпайп", яку очолював зять Кучми Віктор Пінчук, київської групи Суркіса-Медведчука, харківської групи "Укрсиббанку" Олександра Ярославського та інших.
Подібні процеси відбувалися і у найбільшому промисловому регіоні країни – Донбасі. Тут у 1997—1998 роках серед місцевого бізнесу лідируючі позиції зайняли дві впливові постаті — президент ФК "Шахтар" Рінат Ахметов та співвласник "Індустріального союзу Донбасу" Віталій Гайдук, які почали вибудовувати свою потужну регіональну бізнес-імперію. У ті часи вони діяли у тандемі та користувалися підтримкою новопризначеного губернатора області Віктора Януковича.
Тим часом увагу українців від усіх цих процесів відвернуло нове телевізійне видовище. У вересні в ефір каналу "1+1" вийшла програма "СВ-шоу" з Вєркою Сердючкою, популярність якої набирала обертів. Сенс шоу був нехитрий — розмова із запрошеною зіркою в кімнаті, стилізованою під спальний вагон. 
ФОТО: YouTube
Розбавляли бесіди Веркині жарти, часто спрямовані на адресу чи не найкумеднішого персонажа — мовчазної Гелі (її роль виконувала актриса Радміла Щеголєва). Першим гостем "вагончика" був телеведучий Микола Вересень, а вже потім хто тільки не приходив: Людмила Гурченко, Спартак Мішулін, Михайло Пуговкін, Ілля Рєзнік, Крістіна Орбакайте, Філіп Кіркоров, Алла Пугачова та інші. Як бачимо з цього переліку, в 1997 році нам відчайдушно нав’язували зірок російської естради.
Особливу увагу приділяли образу Сердючки — стилісти хотіли зробити її костюм більш видовищним, а Андрій Данилко не хотів відмовлятися від традиційної Вєркіної сірої спідниці та простих колготок. Та й з зірковими гостями подібне амплуа дозволяло спілкуватися з властивою Вєрці безпосередністю — вона могла запитати, наприклад, балерину Анастасію Волочкову, чи вона виходила за розрахунком, чи на очах у всіх переодягнути співачку Лоліту в домашній халат... Не обходилося і без конфузів — одного разу просто під час зйомок у Сердючки порвалися колготки і на загальний огляд виліз дітородний орган. Вєрка не розгубилася і, подивившись на дірку, гордо заявила: "Росту!".
Програма проіснувала до 2000 року, коли Сердючка почала багато виступати із сольними концертами і для "СВ-шоу" не лишилося місця у щільному графіку артистки (чи артиста, кому як зручніше).
У березні в Україні з'явилися в обігу металеві гривні, які були схожі на радянський карбованець. Пізніше з'являлися ще "одинички" - з портретом князя Володимира та присвячені 60-річчю визволення України від німецьких загарбників. 
ФОТО: Вікіпедія
А також у 1997 році до України завітав світ моди. 14 жовтня відбулися перші українські професійні покази – розпочалися наші "Сезони моди". 2006-го вони перетворилися в Ukrainian Fashion Week — головну фешн-подію, що проходить двічі на рік і збирає близько 50 дизайнерів.
1997 рік був суперечливим. Посилення влади олігархів, домовленості по Чорноморському флоту, які потім все одно було порушено, великий вплив на нашу культуру російських співаків і артистів. Одночасно це був рік перемог на футбольному полі, відправка першого українського космонавта на орбіту, домовленості з НАТО і спільні навчання. Україна розвивалася, народ і влада набирався нового досвіду на ниві державотворення. Попереду був 1998 рік, а отже нові звершення і виклики.
Також ви можете дізнатися про дефолт дефолт та інші особливості економічної кризи.
Ще ми повідомляли про перший космічний супутник та футбольні скандали 1995 року.
Нагадаємо, також про активну міжнародна політику в 1998 році.
Топ новини
