У 2000 рік українці вступали з певною часткою оптимізму. Після позитивних зрушень в економіці склалося враження, що тепер все зміниться на краще. Втім, суспільно-політичне протистояння не вщухало і могло призвести до непередбачуваних наслідків.
СтопКор
16 квітня 2000 року в Україні пройшов Всеукраїнський референдум. Його ініціював Президент Леонід Кучма на основі "народної ініціативи" населення усієї країни.
Проте багато хто вбачав у цьому референдумі спробу олігархів з оточення Кучми зберегти владу та не дати тодішньому прем’єр-міністру Вікторові Ющенку перемогти на грядучих президентських виборах. Опозиція дуже довго намагалася оскаржити законність цього референдуму.
Згідно з указом Президента «Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою», на референдум мало бути винесено 6 питань. Проте Конституційний суд визнав два з них неконституційними. Тож в кінцевому рахунку винесли чотири питання:
За результатами референдуму усі чотири питання отримали від українців ствердну відповідь, проте відповідні законодавчі зміни не були внесені Верховною Радою.
Проте не всенародний референдум (другий в історії незалежної України) став головною подією 2000 року. На передній план вийшла інша. 16 квітня 2000 року було засновано одне з найвідоміших на сьогоднішній день інтернет-ЗМІ - Українська правда. Її головним редактором став Георгій Гонгадзе, а його заступником Олена Притула.
І вже за кілька місяців, 16 вересня, Георгій Гонгадзе загадково зник. 2 листопада у лісі під Таращею було знайдене його тіло.
В кінці осені, 28 листопада 2000 року, лідер фракції Соціалістичної партії Олександр Мороз у стінах Верховної Ради оприлюднив аудіозаписи розмов президента Кучми з високопоставленими урядовими чиновниками.
Було заявлено, що записи, передані Морозу колишнім охоронцем Кучми Миоколою Мельниченком, демонструють обговорення вбивства журналіста Георгія Гонгадзе за два місяці до скоєння злочину. Викликаний цим скандал і подальші публікації аудіозаписів привели до масових антипрезидентських протестів і політичної ізоляції Леоніда Кучми на міжнародному рівні.
27 лютого 2001 року Генеральна прокуратура України офіційно визнала факт загибелі Георгія Гонгадзе та порушила кримінальну справу за статтею «Умисне вбивство».
У березні того ж року у газеті Financial Times Джордж Сорос звернувся до президента Кучми, закликавши його тимчасово залишити президентську посаду. На час розслідування справи Гонгадзе владні повноваження мав взяти на себе прем'єр-міністр Віктор Ющенко.
15 травня 2001 року Леонід Кучма заявив, що він знає імена вбивць Гонгадзе. Наступного дня міністр внутрішніх справ Юрій Смирнов повідомив про відсутність у вбивстві Гонгадзе політичних мотивів. На його думку, воно було скоєне «із хуліганських спонукань» двома карними злочинцями. Дивовижний збіг: обидва загинули у грудні 2000 року. Таким чином допитати їх не вдалося.
3 вересня 2002 року генпрокуратура України визнала, що тіло, виявлене у Таращанському лісі, належить Георгію Гонгадзе. У 2002-2003 роках розслідування загибелі Гонгадзе очолював заступник генпрокурора України Віктор Шокін, який ще на той час повідомив про причетність до вбивства журналіста співробітників МВС України. 22 жовтня 2003 року генеральний прокурор Святослав Піскун підписав ордер на арешт генерала міліції Олексія Пукача та оголосив, що розслідування незабаром буде завершено.
Начальник департаменту зовнішнього спостереження МВС України генерал Пукач опинився під ковпаком прокуратури після того, як під час розслідування стало відомо, що він та його підлеглі причетні до стеження за журналістом. Генерала було затримано в його робочому кабінеті та звинувачено у зловживанні службовими повноваженнями, що викликало невдоволення президента Кучми. 29 жовтня останній відправив у відставку генерального прокурора Святослава Піскуна та його заступника Шокіна; слідчу групу переформували, а Пукача випустили на волю, зняли з нього всі обвинувачення та відправили на пенсію.
Генерала Пукача було випущено з-під арешту в листопаді 2003 року і до 21 липня 2009 року перебував у міжнародному розшуку. Зрештою його затримали співробітники СБУ і в 2013 році він отримав довічний термін. На запитання, чи згоден він із вироком, генерал відповів: "Я погоджуся, коли разом зі мною в цій клітці опиняться Кучма та Литвин".
Вся ця ситуація навколо зникнення Гонгадзе сколихнула громадськість. 15 грудня 2000 року у Києві почалась організована опозицією акція «Україна без Кучми». Першою вимогою протестувальників було прозоре і ретельне розслідування вбивства Георгія Гонгадзе, а також з’ясування, наскільки до цього злочину причетні Кучма та його оточення. Крім того, учасники акцій протесту вимагали перетворення України у парламентську республіку.
Акції протесту неодноразово супроводжувалися сутичками між протестувальниками та правоохонцями і припинилися лише в березні 2001 року. Своїх цілей акція не досягла. Багато учасників припинили її підтримувати, коли почалося насилля.
З 13 вересня до 1 жовтня 2000 року в Сіднеї, Новий Південний Уельс, Австралія, пройшли XXVII Літні Олімпійські ігри. Сіднейська Олімпіада відома також, як Ігри нового тисячоліття.
Українські спортсмени виступили на ній гідно, завоювавши 23 медалі, з них 3 золоті, 10 срібних і 10 бронзових. Олімпійськими чемпіонами стали Яна Клочкова (комплексне плавання на 400 та 800 метрів) і Микола Мільчев у стрільбі. Україна посіла 21 загальнокомандне місце.
2000 рік став кризовим. Убивство журналіста, а також референдум, який спровокував чергову політичну кризу, різко контрастували з відносними благополуччю і стабільністю 1999 року. Стало ясно, що на українців чекають нові випробування.
Раніше ми повідомили, чим запам'ятався 1999 рік.
Также издание Postfactum рассказывало о том, что Рада остаточно прийняла закон про референдум.
Нагадаємо також про те, з чого почне роботу Верховна Рада.
Топ новини
