Україна 30: формування державних символів — чим запам'ятався 1992 рік

Економіка, промисловість, політика, соціальний захист, сильна армія – все це дуже важливо для країни. Проте справжня суверенна і незалежна держава починається з її державних символів.

Затвердження національних символів було  важливим завданням для України і уряд взявся за його рішенням у 1992 році, коли потрошку вгамувалася ейфорія після перших місяців незалежності і можна було у більш-менш спокійній обстановці прийняти важливі рішення.

В першу чергу, 15 січня 1992 року Верховна Рада затвердила музичну редакцію Державного гімну України. Ним стала музична композиція «Ще не вмерла Україна». Слова були написані ще у 1862 році відомим істориком та етнографом Павлом Чубинським (1839-1884). Автором музики був відомий український композитор Михайло Вербицький (1815-1870). 16 січня було запроваджене повсюдне виконання затвердженого Державного гімну. 

_{ФОТО: ppt Online}

28 січня 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про Державний прапор України». Державним прапором України ставав Національний прапор. В постанові проголошувалося, що Державним Прапором України є прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтальних смуг. Верхня була синього кольору, а нижня – жовтого.  Співвідношенням ширини прапора до його довжини було 2:3.

В наступному місяці, 19 лютого, Верховна Рада у спеціальній постанові затвердила і державний герб України. Малим гербом України став тризуб. Він же, відповідно до постанови є "головним елементом великого Державного герба України". Що стосується Великого державного Герба, то дискусії щодо нього не припинилися і сьогодні._{ФОТО: Дніпроград}
Державні символи стали демонстрацією того, що хоча України та називала себе правонаступницею УРСР, вона не поривала історичних зв’язків з Українською Народною республікою та Західно-Українською Народною Республікою, які були знищені Радянським Союзом та Польщею відповідно, після п’яти років запеклої боротьби за незалежність (1917 – 1922 років). Не варто забувати, що тризуб був також символом, який широко використовувався бійцями Української Повстанської армії, які чіпляли його на свої шапки та кашкети.

Варто також звернути увагу на той факт, що на той момент ще діяла Конституція УРСР, в якій було затверджено державні символи УРСР.

Проте на цьому формування символів української державності не завершилося. Ще за часів Української держави гетьмана Павла Скоропадського (проіснувала з квітня по грудень 1918 року), була здійснена спроба утворити Українську Автокефальну Церкву, яка була б національною і не залежала від Патріарха у Москві. Тепер це питання знову стало актуальним в зв’язку з відновленням української незалежності.

27 травня 1992 року у Харкові з ініціативи Російської Православної Церкви було скликано архієрейський Собор Української Православної Церкви. За результатами його роботи було здійснено звільнення ініціатора проголошення її автокефалії митрополита Київського і всієї України Філарета з посади її настоятеля. Українську Православну Церкву, яка прийняла рішення лишитися у єдності з Московським патріархатом, очолив митрополит Ростовський і Новочеркаський Володимир. 

За місяць після того на Всеукраїнському православному соборі, що проходив 25-26 червня, ієрархи УПЦ та УАПЦ, що прагнули позбутися верховенства Московського патріархату, об'єдналися в УПЦ Київського патріархату. Так і виник церковний розкол на українських землях, який у майбутньому став причиною багатьох суспільних і політичних криз. 

Варто також не забувати, що в західних регіонах України з підпілля вийшла Українська Греко-Католицька Церква. Переслідувана за радянських часів, вона зуміла вижити у підпіллі й постала, як символ відданої й жертовної боротьби. УГКЦ з перших днів відігравала значну культурну і суспільну роль, хоч і на сьогодні об’єднує значно менше вірних, ніж УПЦ.

У 1992 році сталася ще одна важлива подія, завдяки якій було затверджено легітимність незалежної України та її уряду. 22 серпня Президент Української Народної Республіки в екзилі (у вигнанні) Микола Плав'юк у присутності Президента Леоніда Кравчука, голови Верховної Ради Івана Плюща та прем'єр-міністра України Вітольда Фокіна урочисто склав повноваження Державного Центру УНР і офіційно оголосив про визнання України правонаступницею УНР. 

Плав’юк вручив Леоніду Кравчуку державні символи УНР, а також грамоту про правонаступництво. Також колишній уряд УНР відмовився від територіальних претензій на землі Білорусі, Молдови, Польщі, Росії, Румунії та Словаччини, які колись належали УНР.

12 листопада Указом Президента Леоніда Кравчука у грошовому обігу на території України перестав функціонувати радянський рубль. Єдиним законним засобом платежу став український карбованець, якого в готівковому обігу представляв купон Національного банку України. Проте було зрозуміло, що це лише тимчасове розв'язання грошового питання. Для його подальшого розгляду була утворена Державна комісія по проведенню грошової реформи в Україні.

Ще 6 грудня 1991 року наказом міністра оборони від 3 січня 1992 року усі дислоковані на території України військові частини почали складати присягу на вірність своєму народові. До 20 січня присягу склали 270 тисяч військовослужбовців. 5 квітня Президент України видав «Указ про невідкладні заходи щодо будівництва збройних сил України», в одному з пунктів якого йшлося про створення ВМС України на базі дислокованого на українській території Чорноморського флоту.

1992 рік став роком формування відновленої України. Ми отримали свій Герб, Гімн, Церкву, першу національну валюту і Збройні Сили. Тепер, що б не відбувалося далі, увесь світ розумів – у Східній Європі постала нова держава з якою треба будувати повноцінні відносини, і з інтересами якої треба рахуватися.