Що змінилося в корпоративному управлінні за рік

Як криза впливає на державний і приватний сектори, яких негативних рис позбулося  корпоративне управління під час кризи й що набули позитивного? До чого нам зараз треба готуватися в корпоративному управлінні на кінець війни? Чи є перспективи в інвест кліматі? Ми можемо розраховувати на додаткове живлення?

Про це розповість Олена Нусінова, Д.Е.Н. MBA, DBA, експерт з корпоративного управління.

Пані Олено, що сьогодні уявляє собою корпоративне управління в Україні? Що змінилося за цей тяжкий рік?» 

Олена: Влучне питання. Повернемось до визначення що таке корпоративне управління? 

В нас існує дуже  багато термінів які розтлумачені в інтернеті та фахових виданнях, я сформулюю так, як фахівець, який займається цим доволі багато часу. КУ - це підтримання вкрай важливих життєвих функцій підприємства зокрема, і економіки країни в цілому. 

Іншим словами, корпоративне управління - це кровоносна система підприємства, яка об’єднує власника з виконавчим і наглядовим органами, зокрема з усім підприємством.

Ця кровоносна система, у випадку з Україною, зазнала великого струму починаючи з 24 лютого 2022р. і на деяких етапах можна сказати, що вона на мить зупинилася. І тоді на початку кризи здавалося, що все зруйнується. Але, українська кухня корпоративного управління швидко отямилась і почала жити знову,  і в деяких сегментах утворилося поліпшення і розвиток.   

Взагалі-то, за корпоративним управлінням  так, як і за  кровоносною системою, треба вчасно дбати,  для того щоб судини мали гарну прохідність,  без перешкод, а ще для того, щоб будь-який процес - чи може якесь помилкове ухвалене рішення - не привело не тільки до блокування судин,  а ще й до чогось  гіршого,  взагалі-то до зупинки підприємства.  Так ось можна сказати за більш ніж рік, ми вибудували власну систему корпоративного управління- це і є наша власна кухня корпоративного управління в якій ми зараз перебуваємо.

Як криза впливає на державний і приватний сектори? 

Олена. Вплив був і він величезний, як ви розумієте. Військова криза безперечно вплинула  і на державний сектор, ну і на приватний, звісно. Багато руйнувань, втрата бізнесу на окупованій території - все це відбилося на державній економіці в цілому. 

Завдяки неймовірним зусиллям і держави та бізнесу зокрема -  всі намагалися відновити свої підприємства, довести їх до прибутковості та, взагалі, вижити в таких жахливих умовах. І ще й мріяли десь про інвестиції. 

Взагалі-то, криза якщо ми відсторонимося від війни - це не тільки загрози,  але й нові можливості. Тому дійсно ми зараз в стані глибокої кризи, але, як не дивно для нас це нові можливості та вони відкриваються, це завоювання нових ринків, реолокація, нові досягнення, вихід на прибутковість, все це ми маємо наших підприємствах в незалежності від того чи це державні підприємства, чи приватні й доля ефективного корпоративного управління в цьому безперечно є. 

Які прогалини утворилися війна і, як їх спростовувати тепер?

Олена. Я не можу сказати що це лише прогалини. Я б цю ситуацію  назвала «на краю прірви», але швидко відновилися, якщо говорити про корпоративне управління і взагалі-то про економіку України, то до цього є досить влучний анекдот, про країну яка знаходиться досить довгий проміжок часу у війні.

В Ізраїлі зібрали усіх церковнослужителів і оголосили їм, що за 30 діб буде всесвітній потоп і запропонували кожному сформувати свою мету на найближчі 30 днів. 

Католик, звісно, сказав, що треба більш молитися для того, щоб потрапити в рай. Мусульманин сказав, що в нього є 30 діб  для того, щоб прибрати невірних, а коли дали слово іудею,  він встав і сказав: «дорогі брати й сестри, в нас є 30 діб, щоб навчити житись під водою . Так ось все що ми маємо сьогодні в Україні, ми навчились жити під водою і ще під водою вибудовувати власну систему корпоративного управління, все що ми бачимо це неймовірно і приклад на весь світ.

Яких негативних рис позбулося  корпоративне управління під час кризи та, що набули позитивного? 

Олена. Це таке складне питання.  Насправді багато чого втратили, починаючи з повного переосмислення системи корпоративного управління, з моделі прийняття рішень, хоча воно досить різне у всіх компаній, у залежності від цілей і масштабів, методів управління,  але я точно знаю що ми позбавилися

• «красних директорів», тих, які 30 років сиділи  на одному місці й узурпували  владу 
• підприємства позбулися  інституту номінальних директорів. Він взагалі втратив свою актуальність, тому що кожна людина має зараз нести відповідальність за те, що вона робить, за підприємство і не виконувати чиїсь накази. Це особливо актуально  було для державних підприємств.

І найголовніше, що більш нема процесу заради процесу. Є дуже гнучка система яка діє в епоху невизначеності , яка дозволяє приймати досить ефективні й раціональні рішення.

Точно тепер геть немає права на похибку, практично і дуже вдало приймаються рішення, для того, щоб підприємства  вижили, для того, щоб вони могли функціонувати. Можна сказати, що процес прийняття рішення став більш за регульованим, а з іншого боку він став більш прозорим - чітко зрозуміло, хто за що відповідає, в які терміни приймається рішення, які необхідні ліміти, якщо це фінансові рішення з метою їх виконання. Ми досить довго йшли до прозорості в корпоративному управлінні.  І завдяки ситуації, в  якій ми опинилися, зараз ми її частково досягли. Можна подумати що це парадокс, але це факт.

Ми вибудували свою унікальна модель корпоративного управління, яка успішно працює в епоху невизначеності.

До чого нам зараз треба готуватися в корпоративному управлінні на кінець війни? Чи є перспективи в інвест кліматі? Ми можемо розраховувати на додаткове живлення? 

Олена. Про інвест клімат ми говоримо досить давно, і дійсно перспективи є, ми усвідомлюємо що ми вибудували власну кухню корпоративного управління, це корпоративне управління безперечно адаптивне до європейського законодавства, ми зробили багато кроків, але ми ще маємо зробити:

• гармонізувати свою законодавчу базу до європейського законодавства; 
• маємо працювати над збільшенням прозорості корпоративного управління, розумінням якості;
• поліпшення всіх сегментів;

Взагалі-то можна сказати, як це не дивно виглядає, що корпоративне управління розвивається. 

Взагалі-то є такі закони, як на мою думку, вважалися «ніколи неприйнятими». Говорили весь час, що вони не  актуальні Але все пішло, як по маслу, починаючи з законопроєкту про акціонерні товариства, про ринки капіталів,  про корпоративне управління для державних підприємств про вимоги МВФ, закон про корпоративне управління ТГП. Все це і є позитивні тенденції щодо розвитку корпоративного управління та його значного покращення і тоді коли війна закінчиться ми будемо готові для того щоб інвестиції зайшли в Україну і той хто буде готовий перший, хто замислиться вже сьогодні над якістю корпоративного управління буде мати не а би який зиск, в нього буде першість в корпоративному ринку.

Що ж уявляє собою сьогодні українська кухня корпоративного управління?

 Скажіть будь ласка тезісно. 

Олена.  Власна кухня, дуже наближена до європейського рівня, але зі своїми українськими особливостями. Вона не має права на похибку. Наглядова рада чи представники акціонерів працюють разом кваліфіковано з виконавчими органами, не вставляють палки в колеса, досягають своїх результатів і працюють, як єдиний злагоджений механізм. Віримо в перемогу та готуємось до інвестицій.