21 листопада відзначаємо День Гідності та Свободи

21 листопада українці всього світу відзначають День Гідності та Свободи. Сім років тому український народ вийшов на вулиці, щоб захистити свій вибір: жити за умов свободи та демократії.

21 листопада 2013 р. організувалися демонстрації у відповідь на рішення уряду не підписувати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС.

29-30 листопада правлячий режим відповів насильством. Правоохоронці, б'ючи студентів, розігнали мирну демонстрацію на площі Незалежності (Майдан) у Києві. У відповідь українці у містах та селищах по всій країні підняли масовий протест. Так зароджувалась Революція Гідності.

Місяці демонстрацій були зустрінуті посиленням репресій та відплати з боку уряду. Але перед зростаючим насильством, яке замовляє керівний режим, збільшення кількості арештів і нападів, український народ хоробро захищав своє невід'ємне право на свободу. Люди вимагали, щоб уряд їх почув.

18-20 лютого 2014 р. на київському Майдані режим Януковича наказав силовикам відкрити вогонь щодо українського народу. Хоча й із втратами, але Майдан витримав атаку режиму. В результаті керівний режим відступив, Янукович утік з України, залишивши свою посаду, і парламент України призначив новий уряд.

У ті лютневі дні було вбито понад сто відважних українських патріотів. Їхні імена сьогодні висічені на головній площі у столиці. Вони назавжди залишаться у пам'яті народу України як Небесна сотня.

Революція гідності була виразом рішучості нації жити за умов свободи, багатовікової боротьби українського народу за самовираження. Своєю мужністю та єдністю український народ закріпив за собою право обирати свою долю.

Протестний рух, який вразив Україну взимку 2013-2014 рр., був визнаний важливою подією у сучасній європейській історії. За ним одразу ж почалося російське вторгнення, яке призвело до України у більш ніж семирічний конфлікт і залишило відносини між Росією та західним світом на найнижчому рівні з моменту закінчення Холодної війни.

Враховуючи центральну роль протестного руху України у подальшій геополітичній конфронтації між Москвою та демократичним світом, не дивно, що революція Євромайдану стала ключовим центром національних та міжнародних протиріч.  ^{Фото:www.wya.net}
Усередині самої України спадок революції Євромайдану залишається далеко не остаточним. Протести стали другим великим національним потрясінням у пострадянській Україні після помаранчевої революції 2004 року і є частиною ще ширшої традиції великомасштабних українських політичних протестів, що сягає корінням в останні дні існування СРСР.

Але в той час, як українське суспільство неодноразово демонструвало свою здатність до мобілізації, країна була менш успішною у досягненні фундаментальних змін за допомогою одних лише протестів. Багато хто вважає, що це трапилось після історичних подій 2014 року, за яких практично не було жодних ознак значного прориву у боротьбі з хронічними проблемами України, пов'язаними з корупцією.

Тим часом конфлікт з Росією, що триває, і інформаційна війна, що супроводжує ці бойові дії, ще більше ускладнили ставлення до Євромайдану.  ^{Фото:www.timesofisrael.com}
Петро Порошенко, який обійняв пост президента України протягом кількох тижнів після Євромайдану, у травні 2014 року, був ключовою фігурою у перших ініціативах щодо визначення місця революції в історії України. 21 листопада було оголошено Днем Гідності та Свободи, ознаменувавши початок українських революцій 2004 та 2013-14 років.

Пам'ятні дати такого роду є потужними символічними актами в житті будь-якого народу і відіграють важливу роль у створенні національної розповіді. Пам'ятні дати, встановлені за президентства Порошенка у 2014-1919 роках, приєдналися до ритуалів запалення свічок, які проводив його попередник Віктор Ющенко, щоб вшанувати пам'ять жертв голодомору 30-х років.

На додачу до цих щорічних урочистостей з нагоди Євромайдану, по всій Україні було встановлено численні пам'ятники, присвячені або Небесній Сотні, або окремим жертвам, які загинули під час протестів. Революція також наклала свій відбиток на процес декомунізації, який розпочався з імпровізованого демонтажу пам'ятників Леніну радянських часів, а згодом був офіційно схвалений владою у 2015 році.

Законодавство про декомунізацію призвело до перейменування сотень міст та сіл по всій Україні, а також велику кількість вулиць та площ.

Ми також віддаємо шану незліченним годинникам героїчної гуманітарної роботи, виконаної за межами України в цей історичний період, оскільки величезна благодійність та добра воля нашої діаспори допомогли підтримати народ.

Можливо, найдавніша спадщина цих зимових революцій — це що трансформує почуття національної ідентичності та патріотизму в Україні, з живим і що процвітає громадянським суспільством, сповненим видатних добровольців та молодих спеціалістів, які присвятили себе реформуванню своєї країни.  ^{Фото:www.newyorker.com}
 У День Гідності та Свободи ми відзначаємо неприборканий український дух, що виявився серед українського електорату під час історичної помаранчевої революції 2004 року, а також захист демократичних цінностей, прав та свободи, заради яких український народ «поклав душу і тіло» під час Революції гідності 2013 років.

Цей масовий рух, який тривав кілька місяців, на підтримку реформ і модернізації призвів до кінця злочинного президентського режиму і початку майбутнього, заснованого на європейських цінностях. Майбутнього, де з корупцією буде покінчено, майбутнього, де панує закон і дотримуються прав людини.

Зберегти та розвинути ідею цього свята наш прямий обов'язок. Вшануємо ж пам'ять постраждалих у боротьбі за Гідність та Свободу українського народу та докладемо зусиль для того, щоб ці здобутки були не марними.