Чи сумісні екологія та технології? Чи наше з вами майбутнє буде низькотехнологічним?

Що, якщо майбутнє людство не потребує високих технологій? Принаймні за це виступають захисники Low-Tech. Але якими є причини їхньої позиції? Коли ми дивимося на відносини між захисниками навколишнього середовища та технологічним розвитком, цілком обґрунтовано виникає питання щодо зв'язку екології та високих технологій у майбутньому.

У той час як одні підтримують високотехнологічне майбутнє в галузі екології, інші готові відмовитись від усіх сучасних технологій. Дискусія продовжується, але серед них виникла цікава концепція: low-tech. Давайте докладніше розглянемо причини, через які ті, хто захищає екологічне майбутнє, є низькотехнологічними.

В рамках екологічного мислення, з одного боку, є ті, хто явно посідає позицію високих технологій. На їхню думку, вирішення екологічних проблем обов'язково пов'язане із новими технологіями. Вони впевнені: екологічне майбутнє складатиметься з передових технологій, від робототехніки до штучного інтелекту через підключені пристрої, які постійно надсилають свіжу інформацію.

Досить подивитися на новини, пов'язані з екологією, аби зрозуміти, що рух високих технологій глибоко вкоренився у колективній свідомості. Ілон Маск розглядає hyperloop як транспортну альтернативу екологічного майбутнього. Сучасні турбіни допоможуть виробляти енергію для інтелектуальних та надзв'язаних міст. Повністю електричні автономні автомобілі їздитимуть (сонячними) дорогами без водіїв завдяки штучному інтелекту. А торієві заводи останнього покоління будуть виробляти достатньо енергії для живлення цього добре налагодженого обладнання. Принаймні так вважають прихильники високих технологій.

З іншого боку, є більше скептично налаштовані екологи, які вважають, що технології завдадуть більше шкоди, ніж користі. На їхню думку, технологія забруднює навколишнє середовище, оскільки вимагає видобутку корисних копалин Землі та іншої сировини, знищуючи при цьому природні ресурси та використовуючи викопне паливо та інші джерела енергії. На основі робіт Жака Еллула (Технічне товариство), Гюнтера Андерса (Старіння людини), Ханса Йонаса (Принцип відповідальності) або Бертрана Шарбонно (Система та хаос) сьогодні обговорюється критичне розуміння технології.

^{Нyperloop , фото: epravda}
Так, технології дозволили прогрес у медицині, більш глибоке розуміння людського тіла, поліпшення життя в цілому або відкриття нових джерел енергії, особливо відновлюваних. Серед багатьох інших позитивних моментів саме завдяки технологіям сьогодні багато людей мають легке існування і кращу якість життя, ніж будь-коли раніше.

Проте прихильники низьких технологій звинувачують технології у двох основних речах. По-перше, через те, що вони були створені як закриті системи, а потім через те, що вони стали настільки складними, що тепер дуже важко і майже неможливо контролювати її зовнішні ефекти.

Системний аспект технологій спостерігати особливо просто: у наші дні все наше життя залежить від технологій. Щоб переміщатися, отримувати інформацію, працювати, виконувати прості дії, такі як приготування їжі, медитація або розваги, ми тепер залежимо від пристроїв та програм, створених на основі складних технологій. Іноді цього достатньо, щоб спостерігати труднощі, з якими стикаються люди, коли відбувається відключення електрики або коли в мобільних телефонах закінчується заряд батареї.

Але це не лише переваги. Здається, що систематичне використання технологічних інструментів змушує нас втрачати наші природні здібності. Дослідники показали, що з популяризацією автомобіля ми втратили природну здатність правильно ходити або бігати з правильною поставою. Інші дослідження показали, що, покладаючись на технології GPS, ми втрачаємо відчуття напряму. Або що масове використання смартфонів змушує нас втрачати пам'ять та заважає засипати ночами.

^{Вплив технологій на людину, фото: diapazon}
Коли високі технології стають надто складними та неконтрольованими

Щодо складності технології, спочатку вона може бути не очевідною. Як споживачі, ми схильні спостерігати і аналізувати тільки ту частину технологій, які з'являється і які ми використовуємо щодня. І, принаймні, вони, здається, полегшують нам життя і вирішують якісь проблеми, які можуть виникнути. Але за тим, що ми можемо вважати добрими технологіями, криються інші складнощі.

Наприклад, смартфон складається з тисяч компонентів, які витягуються із Землі та подорожують на великі відстані, щоб їх об'єднати та зібрати на складах та в майстернях, а потім відправити по всьому світу для продажу, а потім утилізувати без особливого контролю. Сонячна панель, переваги якої здаються настільки очевидними та позитивними, насправді приховує величезну кількість ресурсів та виробничих процесів.

За Інтернетом (мережа, до якої, здається, так легко підключитися) постійно ховаються тисячі центрів обробки даних та онлайн-хмар, які витрачають багато енергії. А також комп'ютери, смартфони, розумний годинник, розумні телевізори та інші передові технології, створені з використанням обмежених ресурсів.

^{Дата центр, фото: medium}
Коли високі технології вимагають ресурсів

У той самий час, що більше економічна і соціальна система покладається на складні технології, то більше ця система потребує енергії та ресурсів (а найчастіше й ресурсів, до яких важко отримати доступ). Щоб це зрозуміти, візьмемо простий приклад: приготування майонезу. Для приготування майонезу своїми руками потрібно лише скласти інгредієнти в якийсь контейнер, однією рукою збити і витратити на це кілька хвилин.

З іншого боку, для приготування майонезу за допомогою міксера потрібне обладнання, що складається з електричних ланцюгів, які потребують електроенергії і, в свою чергу, створюють потребу у розподілі та виробництві електроенергії. Таким чином, додавання технологічного елемента збільшує складність та споживає енергію та ресурси. І як стверджують принципи термодинаміки, щоразу, коли ми ускладнюємо систему, її енергоефективність знижується (для виконання того ж завдання потрібно більше енергії), ми втрачаємо ефективність.

Таким чином, хоча у нас склалося протилежне враження, для приготування майонезу за допомогою міксера для харчових продуктів потрібно набагато більше людської праці (для створення пристрою та інфраструктури), ресурсів та енергії, ніж за допомогою простого збивання.

^{Споживання енергії та зелена енергетика, фото: energox}
Ті, хто протистоїть руху високих технологій, переконані в тому, що технологічна система стала настільки важливою в нашому житті, настільки складною та вимогливою до ресурсів та енергії, що ми більше не можемо приймати на себе негативні зовнішні ефекти, особливо з екологічної точки зору. 

Таким чином, навіть коли ми розробляємо технології для вирішення екологічної проблеми, це майже завжди закінчується створенням іншої екологічної проблеми деінде. Наприклад, відновлювані джерела енергії, такі як сонячні панелі (частково), вирішують проблему викидів CO2… Але вони також створюють іншу проблему, оскільки вимагають видобутку ресурсів – те, що, як ми знаємо, не є ні стійким у довгостроковій перспективі, ні сприятливим для довкілля. То, можливо, врешті-решт ми замінюємо одну проблему іншою?

Коли нові рішення можуть обернутися проблемами майбутнього

Це деякі з причин, з яких деякі люди сьогодні вважають, що людство має прагнути майбутнього, а не високотехнологічних нововведень. Просто тому, що через деякий час величезні потреби в технологіях досягнуть фізичної межі: нестача ресурсів, нестача енергії, глобальне потепління... І якщо до сьогоднішнього дня ми були більш менш успішні в «відбитті» проблеми, це не триватиме довго. Подумайте тільки, що всього 20% електронних відходів переробляється щороку, і тому із 48,5 мільйонів тонн електронних відходів, вироблених у 2018 році, більша частина буде спалена або опиниться на звалищах.

^{Електронні відходи, фото: vtor-resursy}
Крім того, врахуйте, що перехід на відновлювані джерела енергії потребує величезної кількості літію, запаси якого не вічні. І навіть якщо ми розробимо альтернативні батареї (наприклад, натрієві) нам завжди доведеться використовувати природні ресурси, які обмежені системою масового виробництва, яка у нас є. Однак, оскільки технології та наші потреби в ресурсах та енергії зростають, інновації, здається, приречені на уповільнення або зміну масштабу в якийсь момент часу, що дійсно означає ухвалення більш «низькотехнологічної» позиції.

Проте ці результати не обов'язково призводять до відмови всіх ідей технічного прогресу чи інновацій. Просто прихильники низьких технологій вважають, що багато наших потреб можуть бути задоволені незалежно від високорозвинених технологій. Фактично, рух Low-Tech спочатку розвинувся навколо Ернста Фрідріха Шумахера та його книги «Маленьке – це чудово. Суспільство людського розміру», яка пропагувала технології «людського розміру» та життя, менш залежне від технічних складностей. Таким чином, він підтримав технологію, що пропонує повернення до основ та відмову від зручніших речей, які додають складності та необов'язково представляють цінність.

^{Ернст Фрідріх Шумахер та його книга, фото: gcgi}
Чи буде майбутнє за низькими технологіями?

Філософія Low Tech полягає у використанні поновлюваних матеріалів, таких як деревина, матеріали тваринного або рослинного походження, для створення простих інструментів та методів, які можуть задовольнити наші потреби.
Є ще одне питання: навіщо ускладнювати прості речі? Найпростішим прикладом Low-Tech, ймовірно, є велосипед: це нововведення, яке дозволяє вам щодня пересуватися набагато швидше і простіше, ніж ходьба... Але це дуже просто і вимагає всього кілька ресурсів чи енергії, на відміну, наприклад, від автомобіля. Але є десятки інших прикладів: педальні автомобілі, дерев'яні вітряні турбіни, сонячні печі, архітектурні методи створення пасивних дерев'яних будинків або методи пермакультури. Все це «інновації», що дозволяють робити стільки ж із меншими витратами енергії та меншими ресурсами. Низькі технології також підтримують відновлення ручної праці та практичних навичок, таких як кладка, кування, ткацтво, теслярські роботи тощо. 

^{Відмова від технологій, фото: medialeaks}
Зрештою рух Low-Tech пропонує повернутися до певної форми простоти, яка може змусити нас засумніватися в наших справжніх потребах. Невже нам справді потрібний телефон, який все робить за нас? Невже нам справді потрібно стільки електричних пристроїв? Невже нам потрібні 400 телеканалів? Невже нам справді потрібно проїхати 3 км на машині? І в результаті з'ясування наших потреб Low Tech перемістилася і пропонує простіші, гнучкіші, менш складні і, насамперед, більш екологічні рішення.

Тож чи буде майбутнє за низькими технологіями? Хто знає. У будь-якому випадку, ідею повернення до витоків поділяють багато хто. Безперечно, нам зрештою доведеться уповільнити масове виробництво, споживання та утилізацію технологічних пристроїв. Або нам принаймні потрібно, щоб модель економіки замкнутого циклу працювала надефективно, щоб підтримувати чи прискорювати нашу поточну технічну залежність.

Одне можна сказати, напевно: лінійний підхід рано чи пізно виявиться нестійким, оскільки ресурси обмежені, а забруднення сильно обтяжує.