України 30: Скнилівська трагедія - чим запам'ятався 2002 рік

Кожна країна має в своїй історії трагедію, про яку знає увесь світ, а суспільні рани, нанесені нею, не заживаються протягом довгих років і позначаються на кількох поколіннях. В Україні така трагедія сталася у 2002 році. Скнилівську катастрофу ми ще довго не забудемо.

Того суботнього дня у Львові відбувалося святкування 60-річчя 14-го авіаційного корпусу ВПС України і глядачами авіашоу на Скнилівському аеродромі (на сьогоднішній день це Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького) були понад десять тисяч людей. Команду військових пілотів на цих заходах представляла пілотажна група «Українські Соколи», сформована у 1995 році. Ці професіонали спеціалізувалися на виконанні фігур вищого пілотажу на бойових літаках._{ФОТО: Корреспондент.net}

На авіашоу у Скнилові від «Українських Соколів» на літаку «Су-27УБ» виступали полковник Володимир Топонар і другий пілот полковник Юрій Єгоров. 27 липня 2002 року о 12:52 під час виконання фігури «коса петля з поворотом» літак опустився на критично низьку висоту і, зачепивши стабілізатором дерево, ударився об бетонне покриття, після чого, врізався у два літаки, які стояли на аеродромі, і, обертаючись навколо осі, впав у натовп глядачів. Єгоров катапультував екіпаж за півтори секунди до першого удару об землю. При цьому загинуло 77 глядячів (з них 28 дітей) і понад 500 поранених, 10 з яких залишились інвалідами.

Як показало подальше розслідування, незадовго до авіашоу підготовлений до нього «МіГ-29УБ» був замінений на «Су-27УБ», заправлений на три тони більшою кількістю пального, внаслідок чого Володимир Топонар допустив помилку при оцінці ваги літака, через що відбулося його небезпечне зближення із землею. Як наслідок – в критичний момент було набрано недостатньо висоти. Крім того, були порушені правила проведення подібних заходів, які забороняли виконання польотів над територією, де знаходились глядачі.

За версією Топонаря причиною аварії став несподіваний "недобір" потужності лівим двигуном літака, через що він не вийшов із піке і нахилився на один бік, адже був не в змозі в належний спосіб набрати висоту.

Президент України Леонід Кучма всю провину за трагедію поклав на військових, звільнивши з посади головнокомандувача ЗС України генерал-полковника Віктора Стрельникова. Генеральна прокуратура України арештувала полковника та ще трьох високопоставлених українських військових. Також міністр оборони України Володимир Шкідченко подав прохання про відставку, яка не була прийнята.

«Дані, отримані на перших етапах розслідування причин катастрофи літака Су-27, свідчать, що причинами трагедії стали серйозні прорахунки в організації підготовки та здійснення польотів у Військово-повітряних силах і, зокрема, в організації демонстраційних заходів у Львові», - заявила прес-служба Генпрокуратури України 28 липня 2002 року.

6 вересня 2002 року було опубліковано результати розслідування комісії Міністерства оборони України. Як основна причина трагедії було названо «відхилення екіпажу від польотного завдання та помилка в пілотуванні Су-27». Матеріали комісії було передано до суду, який завершився 24 липня 2005 року.

До відповідальності за Скнилівську трагедію притягнули 10 осіб, зокрема Володимир Топонар був засуджений на 14 років ув'язнення і штраф 1,3 млн доларів, Юрій Єгоров – на 8 років і штраф 450 тисяч доларів. Командувач 14-го авіаційного корпусу генерал-майор Анатолій Третьяков сів у тюрму на 6 років і був змушений заплатити 130 тисяч доларів, керівник польотів на землі підполковник Юрій Яцюк – 5 років і 130 тисяч доларів, начальник служби безпеки польотів 14-го авіакорпусу Анатолій Лукіних – 4 роки і 35 тисяч доларів. Варто звернути увагу на той факт, що жоден із засуджених не визнав своєї провини.

7 листопада 2007 року Анатолій Третьяков був помилуваний президентом Віктором Ющенком, а термін Юрія Єгорова був скорочений з 8 до 3 років. 11 червня 2008 року Військовий апеляційний суд виправдав ще чотирьох генералів, обвинувачених по справі трагедії у Скнилові, а також суттєво зменшив суми штрафів засудженим._{ФОТО: Zaxid.net}

Постраждалі, яким вдалося вижити, та родичі жертв і досі нарікають на те, що не отримали ні моральної допомоги, ні адекватної матеріальної компенсації. Незважаючи на те, що у багатьох постраждалих й досі спостерігаються психологічні проблеми, їм відмовили у статусі постраждалих і вони нічого не можуть отримувати від держави. Жертвам катастрофи була надана лише одноразова грошова допомога.

Деякі потерпілі виявилися невдоволенні якістю розслідування справи у національних інстанціях, тому звернулися до Європейського Суду з прав людини. Багато людей на Скнилівському аеродромі загинули тому, що належним чином не була організована робота медичної служби, в’їзд-виїзд карет швидкої біля аеропорту. За словами очевидців, під час евакуації медпрацівники не могли ані дістатися до травмованих, ані виїхати з ними з аеропорту.

Але Європейський Суд, ознайомившись з матеріалами, подані сторонами, не знайшов порушення українською державою положень Конвенції стосовно порушення статті 2. Суд дійшов до висновку, що українська влада спромоглася провести незалежне та неупереджене розслідування, та родичі загиблих отримали належну компенсацію, що позбавило їх статусу жертви у розумінні Конвенції. 

Скнилівську трагедію пам’ятають і досі. Певно, забудуть не скоро. Тим паче, що це й досі найбільша катастрофа в історії авіаційний шоу. Лишається лише молитися за загиблих і сподіватися, що рани їх ніх родичів, як фізичні, так і моральні, будуть вилікувані часом.