Україні 30: Олімпійські перемоги та арешт маніяка – чим запам’ятався 1996 рік

Політична та економічна кризи боляче вдарили по українському суспільству. Тим не менш, це не завадило нашому народу прославитися на ниві спорту. 

Літні Олімпійські ігри в Атланті були першими для незалежної української команди. І що найголовніше - найуспішнішими у її історії. Збірна України посіла дев'яте місце у загальнокомандному заліку здобувши 23 медалі (9 золотих, 2 срібні та 12 бронзових).

Нашим першим "літнім" олімпійським чемпіоном став борець В'ячеслав Олійник. Одразу після вирішальної битви В'ячеслав узяв український прапор і здійснив із ним коло пошани. Чемпіон з гордістю згадував пізніше: "Коли прилетіли на Олімпіаду, нас запитували: "Russia?", ми відповідали: "No, Ukraine". - "Що це за країна?" - "Зараз дізнаєтесь". Дізналися, коли грав український гімн".

Справжньою героїнею Олімпійських Ігор 1996 року можна сміливо назвати Лілію Подкопаєву. Українська гімнастка здобула дві золоті медалі — в абсолютній першості та вільних вправах. Також вона здобула "срібло" у вправах на колоді.

_{ФОТО: 24 футбол}

"Голова була зайнята іншим. Теракти терактами, а виступати треба. Ми ж не дуже сильно полохливі", — сміялась Інесса. Чемпіонка також згадує, як її зустріли вдома. "Від держави дали премію 50 тисяч доларів за перше місце і квартиру, а спонсори подарували автомобіль".

І саме в Атланті весь світ уперше почув про боксера Володимира Кличка. Це виявилося неймовірним збігом обставин. На Олімпіаду-1996 відібрався його старший брат Віталій. Проте незадовго до Ігор Віталія звинуватили у вживанні допінгу та його у складі збірної замінив Володимир. Чотири поєдинки на рингу Атланти принесли Кличку-молодшому золоту медаль. До того ж, наш співвітчизник став першим білим боксером, який виграв олімпійське "золото" у надважкій вазі. Після Ігор Володимир подався у професійний бокс._{ФОТО: 24 футбол}

Розраховувала Україна на ще одне "золото" Атланти. У Штати Сергій Бубка їхав 35-кратним рекордсменом світу у стрибках із жердиною. "Якщо не рекорд, то точно медаль буде", - потирали руки вболівальники. Однак під час кваліфікаційних стрибків Бубка відчув різкий біль у ахілловому сухожиллі та знявся зі змагань.

Поки українські спортсмени здобували для Батьківщини медалі, активно діяла і політична влада. Леонід Кучма, який став президентом не в останню чергу завдяки підтримці російського телебачення (яке тоді було в Україні набагато популярніше за українське), взявся за розбудову підконтрольного ЗМІ. Президент добре розумів, що вітчизняне телебачення буде легше контролювати, тому почав обмежувати вплив російських каналів на українському телебаченні.

Ця епохальна подія сталася у жовтні 1996 року, коли замість ГРТ (Громадське російське телебачення) українці побачили на екранах своїх телевізорів телеканал "Інтер". У перший же день мовлення телеканалу в новинах передавали: "Ми намагатимемося зберегти в нашому ефірі найкращі передачі Громадського російського телебачення". 

І справді, довгий час вони їх ретранслювали, щоправда, з кожним роком в дедалі менших масштабах. _{ФОТО: РИА Новости}

Засновниками "Інтера" стали нардепи Олександр Зінченко та Ігор Плужніков, які невдовзі вступили до СДПУ(о) Віктора Медведчука та Григорія Суркіса. Відповідно, довгий час цей телеканал асоціювався саме з цією політичною силою і чимало їй сприяв. Крім того, він самовіддано підтримував Кучму. На виборах 2004 року канал спочатку підтримував кандидата в президенти Віктора Януковича, але згодом, коли стало зрозуміло, що той явно програє, почав більш лояльно ставитися до «помаранчевих» політсил та їх лідера Віктора Ющенка.

Серійні вбивці завжди були одним з головних лих цивілізованого суспільства. Здебільшого, до того, як їх знешкоджують, ці негідники встигають убити десятки, а то і сотні людей. На жаль, ця гірка чаша не оминула і Україну. 

16 квітня правоохоронці затримали найкривавішого маніяка в історії України – Анатолія Онопрієнка. З 1989 по 1996 роки мерзотник убив 52 людини. Він був відомий під прізвиськами "Український звір", "Термінатор" та "Громадянин О.". 

Анатолій Онопрієнко виріс у дитячому будинку і, за його власними зізнаннями, він був «ображеним на життя сиротою, який убивав для того, щоб сиріт стало ще більше». Втім, на суді він назвав іншу причину своїх звірств. Мовляв, він мав намір здійснити три серії вбивств: 9 жертв у першій (проти вмираючого комунізму), 40 у другій (проти неонаціоналізму) та понад 300 у третій (проти чуми XXI століття). Пояснюється це тим, що покійників поминають на дев'ятий та сороковий дні, а також щороку. При цьому негідник вважав, що робить благу справу, до якої його закликали вищі сили.

Але експерти-криміналісти вважають, що ним керувала звичайна жага наживи, оскільки він грабував своїх жертв. Все це перемішувалося з неймовірною жорстокістю._{ФОТО: УНИАН}

Вбивцю мали намір розстріляти. Проте задля вступу до Ради Європи Україні довелося ввести мораторій на смертну кару. І хоча президент Кучма просив у «європейців» зробити для Онопрієнка виняток, йому відмовили. Для родичів жертв заміна смертної кари на довічне ув’язнення стало важким ударом.

Онопрієнко відбував покарання у Житомирській в'язниці, відмовляючись від спілкування з журналістами. Одного разу він повідомив персоналу в'язниці, що має намір вийти на волю і вбити ще 250 осіб. Такий наказ йому віддали «голоси згори».

У 2013 році маніяк відчув наближення смерті і попросив покликати священика, якому висповідався у своїх гріхах. 27 серпня того ж року виродок помер від серцевого нападу.

Таким був 1996 рік. Конституція, політичне і суспільне протистояння, олімпійські перемоги, усунення російського телебачення та арешт першого в історії незалежної України маніяка. Важко сказати, чого в цьому списку більше – хорошого чи поганого. Проте український народ жив далі, а попереду були нові звершення і випробування.