Україні 30: мораторій на страту та продаж Шевченка: чим запам'ятався 1999 рік

Знаменні події політичного та економічного характеру залишили у тіні цілу низку знаменних подій, які вплинули на наше суспільство. Про деякі з них ми згадували в попередніх статтях, але настав час приділити їм більше уваги.

30 грудня Конституційний суд України ухвалив рішення визнати смертну кару такою, що суперечить нашому Основному закону. Після цього вона вже не мала шансів на повернення до української системи покарань за злочини. До того діяв мораторій на застосування смертної кари (як умова вступу України до Ради Європи), а 2001-го у новому Кримінальному кодексі смертну кару замінено на довічне ув'язнення.

Але українське суспільство виявилося не повністю готовим до такого повороту. Наприклад, у Компартії України вважали, що є злочини, за які слід страчувати. У лютому 1999 року низка депутатів від КПУ подали законопроект про повернення смертної кари за особливо тяжкі злочини. Основним аргументом цих депутатів були цифри: мовляв, з моменту введення мораторію на страту в Україні скоєно понад 30 тисяч убивств, а за радянських часів, коли злочинців розстрілювали, за аналогічний період зафіксували лише 612 вбивств. Проте смертну кару не повернули. Причиною цього була жорстка позиція Євросоюзу. 

_{ФОТО: 24 канал}

Одним з тих, кому пощастило залишитися в живих і позбутися довічного ув'язнення, став найжахливіший серійний маніяк в Україні Анатолій Онопрієнко, який жорстоко розправився з 52 людьми, включаючи жінок і дітей. 31 березня 1999 року його засудили до розстрілу, але вже діяв мораторій, тож маніяк залишився живим. А пізніше страту скасували законодавчо, і формально він, як і всі засуджені довічно, мав шанс навіть вийти на волю, якби, відсидівши 20 років, подав прохання про помилування. Втім, цього не сталося – 27 серпня 2017 року мерзотник помер від серцевої недостатності. У тюрмі він провів 17 років. Земля йому скловатою, як то кажуть.

А із приємного – 1999-й піковий рік для "Динамо" часів незалежності. У Лізі Чемпіонів кияни дійшли до півфіналу, після чого за рекордні для українського футболу 25 млн. доларів продали Шевченка в "Мілан".

До цього лише один футболіст з України переходив у клуб такого калібру — Олександр Заваров у "Ювентус" 88-го. Але далеко зайти в Італії йому не вдалося. А ось Шевченко став зіркою і на Заході.

Ходили чутки, "Мілан" хотів придбати його ще 97-го, але "Динамо" нібито не влаштувало пропозицію в $18 млн. 

_{ФОТО: Чемпіонат}

Власник "Мілана", Сільвіо Берлусконі, скандальний політик і відомий меценат, шукав для свого клубу "другого ван Бастена". А Шевченко навіть переплюнув легендарного голландця за кількістю голів за "россонері". "Шеву відслідковував два роки, - згадував нинішній гендиректор "Динамо" Чохонелідзе, який тоді працював скаутом "Мілана". - Потрібно було дізнатися про його сім'ю, ставлення до алкоголю та куріння. Чи не мав наслідків Чорнобиля. Перед підписанням контракту один із керівників "Мілана" Брайда сказав, що ван Бастен, Папен, Веа, перейшовши в "Мілан", вигравали "Золотий м'яч". І що Шева теж стане найкращим гравцем Європи". Пророцтво збулося за п'ять років - у 2004-му році.

28 вересня на Мужіївській золотодобувній фабриці на Закарпатті було виплавлено перший зливок українського золота вагою 5 кг 721 г. Проте незабаром видобуток золота зупинили через нерентабельність — ціна золота на світовому ринку впала з $12 до $9 за грам.

Влітку 1999 року країну охопила жорстока бензинова криза: частково через проблеми з постачанням палива на нафтопереробні заводи, частково через проблеми з імпортом. Але головною причиною була змова трейдерів. Бензин спочатку зник із заправок, а потім подорожчав утричі – у деяких регіонах його ціна досягала п'яти гривень за літр. Щоправда, незабаром ціни впали, а планку п'ять гривень пальне взяло аж 2006 року.

Також не вщухали пристрасті навколо відомого політика, лідера Народного Руху та одного з реальних кандидатів у президенти України В'ячеслава Чорновола, який трагічно загинув у ДТП 25 березня. Нагадаємо, його життя обірвалося вночі неподалік Борисполя. "Тойота" під керуванням Євгена Павлова, в якій перебували Чорновіл і прес-секретар Руху Дмитро Понамарчук, на високій швидкості врізалася в КамАЗ, що раптово розвернувся і перегородив трасу. В'ячеслав Максимович та Павлов загинули, Понамарчук отримав серйозні травми. 

_{ФОТО: Історична правда}

Тодішній глава МВС Юрій Кравченко поспішив назвати це трагічним нещасним випадком, наголосивши, що версія навмисного вбивства навіть не розглядалася. Це підігріло підозри соратників лідера Руху, які відстоювали версію політичного вбивства. Кримінальну справу швидко припинили через відсутність складу злочину. Водій КамАЗу потрапив під амністію. 2001-го слідство відновили і знову закрили.

Варто звернути увагу на важливу деталь – невдовзі після цих подій раптово помер важливий свідок, 42-річний експедитор, що знаходився в кабіні вантажівки, — у його тілі було виявлено важкі метали, які нібито призвели до смерті. Куратор слідства, заступник генпрокурора Микола Голомша, 2008-го року назвав автокатастрофу спланованою акцією проти Чорновола (нагадаємо, що Чорновіл вважався експертами небезпечним для Кучми кандидатом на виборах).

Масла у вогонь підлила і заява нардепів Ярослава Кендзера та Івана Стойка, ніби безпорадного Чорновола на місці зіткнення добивали кастетами невідомі. Дозвіл на ексгумацію син Тарас довго не давав. Не проведено її і зараз, коли згоду отримано.

На жаль, є підстави вважати, що правди ми вже не дізнаємось ніколи. Один із найвірніших синів України покинув нас і, швидше за все, винних у його смерті не буде покарано. Якщо справді мало місце вбивство. Але не варто безапеляційно заявляти, що лідера Руху було вбито. На дорогах всяке трапляється.

1999 став роком, який багатьох наповнив оптимізмом. Комуністи сходили з підмостків української історії та займали місця у залі для глядачів. Економіка починала потроху підніматися. В українців були всі підстави вважати, що найгірші часи позаду. Історія показала, що це не так.