Україна 30: перші спроби розбудувати економіку — чим запам'ятався 1992 рік

Щоб стати по справжньому незалежною державою, Україна мала забезпечити собі економічну самостійність і для цього їй було треба вийти з рубльової зони.

1992 рік став першим роком, коли було сформовано український незалежний бюджет і була заснована власна грошова система. 

Після розпаду СРСР Україна продовжувала використовувати рублі, тобто гроші держави, якої вже не існувало. Емісія даної грошової одиниці перейшла до Російської Федерації. З вересня 1991 року Центральний банк РФ перестав постачати в Україну готівкові рублі і молода незалежна держава, на додачу до усіх інших економічних негараздів, постала перед проблемою відсутності власної грошової одиниці. 

У січні 1992 року в обігу з’явилася українська грошова одиниця - купоно-карбованець багаторазового використання. Попервах її планувалося використовувати чотири-шість місяців до проведення повноцінної грошової реформи. Втім, купоно-карбованець перебував в обігу до вересня 1996 року, коли була введена гривня. Своє головне завдання купоно-карбованець виконав - заповнивши до квітня 1992 року весь готівковий оборот, він витіснив рубль.

_{ФОТО: Vlasno}

До речі, не варто забувати, що в цьому ж таки 1992 році було надруковано і перші зразки української гривні. Щоправда, за кордоном - у Канаді, компанією Canadian Bank Note Company (105 контейнерів номіналом до 20 гривень) та на Мальті, британською компанією De La Rue plc, (номіналами 50, 100 та 200 гривень). Ескізи були створені художниками Василем Лопатою та Борисом Максимовим. Для виготовлення купюр була використана комбінована техніка - гравюра на сталі і літографія. 

_{ФОТО: Державна казначейська служба України}

Проте економічна реформа не була обмежена лише запровадженням нової валюти. У березні була сформована законодавча база для приватизації — парламент ухвалив закони «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та «Про приватизаційні папери». Втім, на ділі роздержавлення відбувалося дуже повільними темпами, тому у перші роки незалежності в Україні виразно домінував державний сектор економіки.

На сьогоднішній день економічні експерти вважають, що у 1992-му Державна програма приватизації зазнала невдачі. Через викуп трудовим колективам було передано лише 22 державні підприємства із 1005 за програмою, а 98 відсотків їх і надалі перебували у державному володінні.

21 березня народні депутати схвалили президентську програму «Основи національної економічної політики». Вона передбачала вжиття рішучих заходів задля розбудови української економіки. Пропонувалося запровадження власної грошової системи, введення купонів у безготівковий обіг, реформування економіки на базі прискореної приватизації і повний вихід із  рубльової зони, демонополізація, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності. Проте більшість положень лишалися декларативними, окрім виходу з рубльової зони, який відбувся 16 листопада 1992 року.

У березні цінина товари почали зростати. Крім того, енергетичні ресурси України були вкрай обмеженими. Господарство залежало від російських нафти і газу. Відчуваючи свою перевагу, ще з початку 1992 року Росія підвищила ціни на товари масового вжитку, Україна була змушена вчинити так само. Також розрив всесоюзних економічних зв’язків поглибив кризу у промисловому виробництві.

Навесні, 13 березня, парламент ухвалив Закон України «Про іноземні інвестиції». Було забезпечено гарантії для закордонного капіталу, приплив якого не був надто великим.

Ще у 1991 році парламент прийняв рішення про заснування Національного банку України. Загалом у 1992 році в Україні було зареєстровано133 комерційні банки. Прибутки цих установ різко зросли під впливом інфляції (у перші місяці 1993-го вони становили 54 % від прибутків промисловості).

У жовтні 1992 року прем’єр-міністром України стає Леонід Кучма, колишній директор найбільшого військового заводу в СРСР — «Південмаша» у Дніпрі (на той момент Дніпропетровськ). З діяльністю цього «міцного господарника» пов’язували великі надії на проведення повноцінних економічних реформ. Однак його курс, в основі якого була ставка на адміністративну систему управління економікою, директивні ціни, обмеження доходів, а не вільний ринок, кінець-кінцем зазнав невдачі.  

_{ФОТО: Фокус}

Державний сектор продовжував домінувати як у промисловості, так і в сільському господарстві. Хоча уряд Леоніда Кучми і було наділено надзвичайними повноваженнями з листопада 1992-го до жовтня 1993 року  (Кабмін міг видавати директиви на правах законів), економіка не розвивалася, а товарів народного вжитку ставало все менше. Загалом період 1992 – 1993 років в українській економіці охрестили роками антиреформ. 

27 квітня наша держава стала членом Міжнародного валютного фонду і Міжнародного банку реконструкції та розвитку.

_{ФОТО: ПАБУ}

3агалом 1992 рік в економічному плані завершився для України наступним чином: розпочалась приватизація житла, було створено 14 тисяч фермерських господарств, ВВП скоротився на 14%, національні доходи зменшилися на 16 %. У 4,4 разу знецінились грошові вклади населення в установах Ощадного банку. Також знецінювався національний карбованець (якщо 1 жовтня за один долар давали 340 карбованців, то  1 грудня — 715). 

Проте поширені міфи про те, що причиною економічного занепаду стало руйнування старих, ще радянських структур, не відповідають дійсності. Основною проблемою було те, що на зміну старим механізмам не прийшли нові. Український уряд побоявся радикальних нововведень, на відміну від прибалтійських сусідів, і тому економіка нашої країни почала занепадати через незавершеність реформ, що проводилися. У 1992 році загальний коефіцієнт залежності України від імпорту становив 41 відсоток, тоді як Японії — 14, США — 9,5 відсотка. Ціни зросли майже в 21 раз.

Опинившись на старті у доволі вигідних економічних умовах, Україна не змогла реалізувати свої переваги і в результаті її економіка опинилася у вкрай важкому стані. Наслідки цих невдач ми відчуваємо і сьогодні.