Будь-яка держава, лише здобувши незалежність, зіштовхнеться з цілим рядом випробувань суспільного, політичного і економічного характеру. Зустрівшись з першими негараздами, люди починають протестувати і відстоювати свої права. І часто держава виявляється неготова до таких випробувань. Не стала виключенням і Україна.
Бабель
1993 рік запам’ятався як найважчий рік в історії незалежної України у плані економічного занепаду. Директори підприємств, що звикли працювати в умовах планової економіки, виявилися абсолютно безпорадними, коли почав впроваджуватися вільний ринок. Влада не знайшла кращого способу забезпечити підприємства грошима, окрім як друкувати більше купоно-карбованців. В результаті відбулася катастрофічна інфляція понад - 10 000%. Менше ніж за рік ціни у магазинах злетіли більш ніж у сто разів. Про скруту того часу збереглося немало свідчень очевидців.
"М’яса не було – не могла купити його. Не тому, що не було за що. Котлети робили, виходили не завжди м’ясні навіть. Мішали ковбаску і овочі туди додавали", – розповідає свідок подій Ніна Кашпоровська.
ФОТО: Investory.news
Загальна криза, що торкнулася усієї економіки СРСР напередодні його розпаду, наклалася на проблеми гірничої галузі. Почастішали смертельні випадки на виробництві, управління шахтами ставало все менш ефективним, вимога видобувати дедалі більше тонн вугілля знесилювала шахтарів.
Саме ця криза і спровокувала наймасовіший в історії незалежної України страйк робітників, в авангарді якого були шахтарі західного Донбасу. Основним приводом послужило багатократне підняття цін на продовольство. Крім того, шахтарі вимагали зниження пенсійного віку та забезпечення родин шахтарів квартирами.
"Якщо раніше шахтарі брали гроші і могли купити тормозок, то вже в 1993-му ковбасу вже не візьмеш, хоча б напівкопчену. Брали варену ковбасу і смажили. А куди подінешся, якщо сім'ї не було чим годувати", – пригадує учасник тих Олександр Абрамов.
На передовій протестів стали робітники шахти імені Засядька. Дуже скоро вони поширилися на інші шахти, а вже незабаром зачепили і інші підприємства Донецької та суміжних областей. Десятки тисяч шахтарів вирушають маршем на Київ.
Щоб придушити протестний рух, влада вдається до цинічних провокацій. Спеціально навчені Службою безпеки України агенти перебувають серед шахтарів та у дні маршу на Київ намагаються споювати їх під час привалів, щоб розслаблені та сп’янілі робітники не мали сил продовжити свій шлях.
ФОТО: Investory.news
Проте найбільша провокація відбулася перед самим Києвом. До шахтарів прибула делегація від уряду і запропонувала компроміс: уряд виплачує всім з колони заборгованість за 9 місяців, натомість протестувальники не повинні йти на Київ.
«Спочатку цю пропозицію озвучили вузькому колу стачкому, але її одразу винесли назагал. Реакція була миттєва — цю урядову комісію були готові розірвати на місці. Говорили — ви що, хочете нас зробити зрадниками перед своїми ж?» - згадував шахтар Олександр Бойко.
Всього страйкували трудові колективи 230 з 250 шахт, близько 40 шахтобудівних управлінь, 400 підприємств металургійної, машинобудівної, хімічної промисловості та інших галузей.
Вже 17 червня під тиском протестувальників Верховна Рада ухвалила рішення про призначення на 26 вересня 1993 року консультативного референдуму про висловлення недовіри президенту та парламенту. Проте пізніше влада ухилилася від цієї поступки - 24 вересня референдум скасований. Натомість, парламентарі вирішили провести дострокові вибори до парламенту 27 березня 1994 року та президента — 26 червня 1994 року.
Investory.news
19 червня укладена угода між страйкарями й урядовою комісією, яка частково задовольнила ключові вимоги шахтарів і спричинила послаблення протестних настроїв. Втім, хоча в Києві протести вщухли, вони ще деякий час продовжувалися в інших містах. Шахтарі Донецької області були більше за всіх незадоволені результатами протестів, проте не мали чіткої позиції та сильного керівництва, щоб продовжувати організовані протести, тож їх вдалося придушити. В цілому, основні вигоди від страйку отримали директори, а не шахтарі.
Ситуація на шахтах Донбасу була нестабільною усі роки незалежності України, а в 2014 році вона зіграла свою роль у розпалюванні війни на Донбасі. Лідери самопроголошених «ДНР» та «ЛНР» неодноразово маніпулювали тяжким становищем шахтарів, щоб переконати їх, що відділення від України покращить їх становище.
Втім, навіть у цьому хаосі та атмосфері повного занепаду було місце невеликим дивам. Саме у 1993 році до України потрапили перші мобільні телефони.
Трубка була важка і подібна цеглини, незручна та вкрай великих габаритів. З такого телефону 16 червня 1993 року тодішній президент Леонід Кравчук зателефонував українському послу в Німеччині. І це був перший дзвінок з мобільного телефону в Україні.
ФОТО: YouTube
Телефон мав просто космічну ціну - майже три тисячі доларів. У 1993 році це ціна однокімнатної квартири у Києві. Підключення коштувало ще майже тисячу, приблизно стільки ж і вартість розмов на місяць. Зрозуміло, що прості трударі не могли дозволити собі такої розкоші.
Проте наявність цього технологічного дива породжувала серед громадян України надію, що прогресивний світ потрошку починає приходити до них і на зміну злидням та страйкам прийде проваджена силою прогресу нова реальність, яка в корені змінить життя на краще.
Таким складним був 1993 рік. І одночасно – таким обнадійливим.
Портал Postfactum раніше писав про те, що Україна запропонує Boeing локалізувати виробництво літаків на "Антонові".
Також ми розповіли про те, що головою правління ПриватБанку призначений колишній перший заступник голови правління Райффайзена.
А ще ви можете дізнатися про те, що всесвітній банк пообіцяв Україні 100 млн доларів на відновлення економіки.
Топ новини
