Представники Російського Червоного Хреста відвідують окуповані території, хоча це заборонено, а також знущаються з українських військовополонених.
Фото: icrc.org
Про це йдеться у матеріалі "Медузи". Видання публікує великий матеріал – частину міжнародного журналістського проекту Kremlin Leaks. Зазначається, що наприкінці 2023 року журналісти естонського видання Delfi Estonia отримали доступ до витоку внутрішніх документів адміністрації президента Росії. У результаті архів вивчав колектив авторів з таких видань: «Медуза», «Важные истории», Expressen (Швеція), Frontstory.pl (Польща), Paper Trail Media, Der Spiegel, ZDF (всі три Німеччина), Der Standard (Австрія) ), Tamedia (Швейцарія) та VSquare.org (Центральна Європа).
Матеріал, який зараз опублікувала "Медуза", стосується того, як співробітники Російського Червоного Хреста працюють на окупованих українських територіях, не маючи на це права. Розслідувачі нагадують, що Російський Червоний Хрест отримує із російського федерального бюджету мільярди рублів. Наприклад, близько двох мільярдів рублів кілька років тому були прописані в бюджеті окремо - "так само як, наприклад, фінансування заснованого указом Путіна благодійного фонду "Коло добра" (закуповує ліки для важкохворих дітей у постачальників, близьких до знайомих Путіна), корпорації " Ростех» (робить зброю) або Інституту розвитку інтернету (займається військовою пропагандою)".
Видання пише, що можливість повноцінно фінансувати організацію російська влада почала обговорювати в 2022 році, хоча до війни субсидії були разовими. Гроші, які держава виділила Російському Червоному Хресту, передбачені, зокрема, для роботи на «нових територіях», випливає з витоку внутрішніх документів адміністрації президента.
Наголосимо, на відміну від Міжнародного комітету Червоного Хреста, національні товариства Червоного Хреста не можуть працювати у зоні збройних конфліктів — за правилами руху вони не мають на це відповідного мандату. Однак, як розповіло авторам матеріалу джерело, знайоме з роботою організації, незабаром після початку повномасштабної війни РЧХ почав «цікавитися роботою з жителями окупованих територій України».
Співрозмовник, близький до Міжнародного комітету Червоного Хреста, підтверджує, що у перші два місяці повномасштабного вторгнення РЧХ дотримувався принципів руху — і не намагався потрапити до України. Але вже 2023-го співробітники організації почали з'являтися на окупованих територіях. Зокрема, представники РЧХ їздили до зруйнованого і захопленого Росією Маріуполя з так званою гуманітарною місією, каже російський правозахисник, знайомий із діяльністю організації.
Правозахисник застерігає, що не знає, наскільки системно Російський Червоний Хрест працює на окупованих територіях. Але наголошує, що після приватної розмови з кількома співробітниками РЧХ він був «вражений тим, наскільки вони зєтнуті».
Про присутність Російського Червоного Хреста на окупованих регіонах свідчать і заяви України. Наприклад, є історія військовослужбовця Ореста Грицюка, який пішов на війну добровольцем і був у російському полоні,
З жовтня 2022-го до квітня 2023-го Грицюк (разом із сотнями інших полонених) перебував у колонії Горлівки. Туди, за його словами, приїжджали співробітники РЧХ. Причому спочатку Грицюк прийняв їх за представників зовсім іншої організації – Міжнародного комітету Червоного Хреста.
Авторам матеріалу Грицюк пояснив, що росіяни були у колонії навесні 2023-го (точну дату військовий не запам'ятав):
«Того дня наш барак із 125 людей завели до їдальні. У їдальні не можна піднімати голову і дивитися на всі боки, але навіть з опущеною головою вдається щось побачити, головне — не заглядати в очі вертухаю [наглядачеві]. Я звернув увагу, що в їдальні були ще дві особи, які не були наглядачами — на відміну від тих, які були в цивільному, — і оминали столи з військовополоненими».
Коли українці посіли свої місця, Грицюк почув, як старший зміни сказав іншим наглядачам, що двоє у цивільному — це «представники Червоного Хреста», які «приїхали подивитися [на військовополонених]». Імен «правозахисників» Грицюк не почув.
«Представники Червоного Хреста» оглянули столи, за якими сиділи полонені, а коли старший зміни дав команду починати їсти, почали знущатися з українців. Грицюк розповідає:
"Часу на їжу [в колонії] дають дуже мало, і я себе сам ненавидів за те, як я їм. Я людина інтелігентна, у мене дві вищі освіти... А там ми були змушені їсти дуже швидко, причому дуже гарячу їжу. Все летить на всі боки. І ось ці двоє в цивільному ходять між столами, а один із них примовляє: "Ох, як добре їдять, як свині, українські свині. Ну, їжте, їжте, Росія любить і піклується про вас. Приїдете додому — потім щоб не пи*делі».
Після їди полонених повели на плац і, як завжди, змусили хором співати радянські військові пісні. За словами Грицюка, його загін промарширував по колу лише раз, але той, хто йшов слідом, змусив довго ходити плацом і «співати різні пісні».
«Мужик, який у їдальні називав нас свинями, дістав телефон, знімав на камеру військовополонених, що марширували, підходив до них, щось кричав на вухо і тряс кулаком над головою, плескав полонених по спині і плечі так, що тих гойдало. Камеру він спрямовував на себе та демонстрував жест перемоги, прямо насолоджувався, для нього це була вистава», — каже український військовослужбовець. Грицюк припускає, що невідомий не лише слухав, а й «замовляв пісні» — він підходив до наглядача, говорив йому щось, після чого той змушував полонених співати іншу пісню.
«У цих двох був повний карт-бланш на те, щоб ходити їдальнею, перебувати на плацу, замовляти пісні, а плац — це свята святих, на нього просто так зайти не можна, — каже колишній військовополонений. — Якщо ти не військовий, ти маєш обходити плац. А вони там почувалися комфортно, по кайфу». Самим полоненим присутність сторонніх так і не пояснили.
Представник українського Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Юрій Таранюк у розмові з авторами матеріалу зазначив, що "місія Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні дуже гостро відреагувала" на інтерв'ю Грицюка. Через штаб вони зв'язалися із самим військовослужбовцем, а потім направили Таранюку офіційну ноту про те, що в колонії у Горлівці «були не їхні співробітники».
«Вони [співробітники МКЧХ] сказали, що, швидше за все, це представники Російського Червоного Хреста — і що співробітники Міжнародного Хреста не розмовляли б російською мовою, оскільки не можуть бути ані росіянами, ані українцями», — згадує Грицюк у розмові з авторами тексту.
Видання звернулося за коментарем до представника МКЧХ Нуран Нуас, яка зв'язувалася з Грицюком від імені міжнародної організації. Вона не відповіла, але того ж дня на зв'язок вийшов представник МКЧХ в Україні Ашіль Деспре. Він підтвердив, що організація справді «розбиралася» у ситуації з Грицюком. При цьому Деспре заявив: представники МКЧХ ніколи не говорили про те, що колонію з українськими полоненими відвідували саме співробітники Російського Червоного Хреста.
На запитання, хто ще міг приїхати в колонію, представившись Червоним Хрестом, говорити російською та ображати українських військовополонених, Деспре відповів, що «не знає, хто ці люди» і що в нього «немає підстав вважати, що до цього причетний Російський Червоний Хрест».
«На жаль, дехто може жорстоко поводитися з ув'язненими. Деякі можуть влаштовувати різанину. Деякі можуть прикидатися тими, ким вони не є. Я не хочу гадати і не знаю, хто це міг бути», - додав він.
У МКЧХ упевнені, що російські «правозахисники» не могли приїхати до колонії — адже це було б «несумісно з політикою Руху Червоного Хреста та Півмісяця». Представник українського Координаційного штабу Таранюк, проте, стверджує: офіційному Києву відомі й інші випадки знущань співробітників РЧХ з військовополонених, у тому числі на окупованих територіях:
«Те, що з Ореста Грицюка знущалися в колонії під Донецьком, факт. Це означає, що співробітники РЧХ були на окупованих територіях. Очевидно, що РЧХ керує керівництво Росії і робить, що йому скажуть. Тому що допуск до таких місць без дозволу представника силового блоку [окупаційної] влади не отримаєш».
Таранюк зазначає, що МКЧХ не прагне зробити публічною інформацію про такі порушення з боку російської організації. Він упевнений, що це на руку Москві: "Політика мовчання покриває злочини Російського Червоного Хреста".
В Україні проти Російського Червоного Хреста вже рік діють санкції – організації заборонено працювати в країні як мінімум до 2033 року. Стосовно Савчука (Павло Савчук – керівник РЧХ також запроваджено санкції.
Видання зазначає, що приводів для заборони РЧх в Україні більш ніж достатньо. Російський Червоний Хрест відкрито посідає проросійську позицію. На своєму офіційному сайті організація навіть збирає гроші на «підтримку сімей мобілізованих та сімей військовослужбовців». Зробити пожертву закликає і сам Савчук.
У матеріалі також йдеться, що працює РЧХ і з українцями, які після початку війни опинилися в Росії, але робить це дуже своєрідно. Наприклад, «Верстка» писала, що гуманітарною допомогою цим людям привозять «кухлі з Путіним і буквою Z». Це видання також зазначало, що співробітники РЧХ нерідко хамлять українцям, які втекли від війни, і відмовляються їм допомагати. Деякі з них, особливо в регіональних відділеннях, йдуть ще далі і відкрито збирають гроші для російських військових. А інші взагалі перебувають у організаціях, які вербують росіян на фронт.
Окремо в матеріалі йдеться про те, що про роботу на анексованих територіях сама організація вважає за краще мовчати, але, можливо, використовує для цього своєрідні проксі-організації, які працюють під брендом Червоного Хреста.
Наприклад, на Донеччині діє так званий «Донецький Червоний Хрест». Представником " Російського Червоного Хреста в ДНР", як кажуть у пропагандистських сюжетах ТАСС, є Катерина Сухачова. Сухачова - громадянка Росії.
Знають про «Донецький Червоний Хрест» та в МКЧХ. Директор регіонального управління оперативної діяльності організації в Європі та Центральній Азії Аріана Бауер наголошує, що МКЧХ не має жодного відношення до «Донецького Червоного Хреста», але організація «підтримує з ними [представниками організації] контакт».
Співробітників "Донецького Червоного Хреста" вона називає "місцевими жителями", які об'єдналися для надання гуманітарної допомоги. «Ця організація не є частиною Російського Червоного Хреста. Це не росіяни», – каже Бауер. Зауваження авторів цього тексту про те, що глава «Донецького Червоного Хреста» точно громадянка РФ, в МКЧХ проігнорували.
Водночас радниця Міжнародного комітету Червоного Хреста зі зв'язків із громадськістю Надя Дібсі у розмові з авторами тексту додає : у МКЧХ не просто знайомі з представниками «Донецького Червоного Хреста», а й «співпрацюють з ними для надання допомоги постраждалим від збройного конфлікту в цьому районі» .
У вересні 2018 року у Луганську з'явилася «Регіональна громадська організація „Товариство Червоного Хреста в Луганській Народній Республіці“. Її також зареєструвала громадянка Росії — Тетяна Анатоліївна Слива. Як мінімум, до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну МКЧХ активно працював із «Товариством Червоного Хреста в Луганській Народній Республіці». Приміром, ще в березні 2017-го саме Слива супроводжувала Петера Маурера тодішнього президента МКЧХ, який прибув на Донбас з візитом.
Радниця МКЧХ зі зв'язків із громадськістю Надя Дібсі підтверджує, що Міжнародний Червоний Хрест давно «співпрацює» з цією організацією . «Луганський Червоний Хрест – це місцева організація, яка допомагає мешканцям Луганська та його околиць. Навіть якщо нині вони не є частиною визнаного національного товариства Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, ми продовжуємо працювати з ними, щоб допомогти постраждалим від міжнародного збройного конфлікту між Росією та Україною».
При цьому луганська організація відкрито працює з окупаційною владою та відкрито підтримує у війні саме РФ.
"Там весело": росіяни вихваляються тим, як катують українських військовополонених (відео).
Ще вам може бути цікаво, що напередодні Великодня до України з полону повернулися ще 130 захисників.
Також рекомендуємо дізнатися про те, що захисників "Азовсталі" відправили до Росії для "проведення слідчих дій".
Топ новини
