На дні Каховського водосховища відкрилися рештки церкви, про яку писав Довженко та малював Шевченко

У селі Покровському біля Нікополя на дні Каховського водосховища, що обміліло після підриву греблі, знайшли рештки стародавньої Січової церкви, про яку свого часу писав Олександр Довженко, яку відвідував та малював Тарас Шевченко.

Про це пише Nikopolnews.

Соборна Січова церква Покрови Божої Матері

Історики нагадують, що у 1734-1775 роках на місці сучасного села Покровське існувала Нова Січ (або Підпільненська Січ), створена після повернення Війська Запорізького низового під російський протекторат у результаті підписання Лубенського договору. Вона розташовувалась на великому півострові, що омивається річкою Підпільною (притока Дніпра).

Сама Січ являла собою місто-фортецю. Вона складалася з трьох частин: передмістя, ворота та Коша – головного зміцнення. Навколо січової площі розташовувалися 38 куренів, між якими, а також затокою та річкою Підпільною розмістився Внутрішній Кіш або Паланка, відділений стіною від Зовнішнього Коша. На Паланці знаходилися будинки кошового отамана та січової старшини, військова канцелярія, скарбниця, будинки духовенства, а також соборна Січова церква Покрови Божої Матері. 4 червня 1775 р. за наказом Катерини II Нову Січ було зруйновано, а Вольності Війська Запорізького анульовано. Кошового отамана Петра Калнишевського відправили на заслання, а на місці Січі виникло село Покровське. Козацька церква недовго прожила після знищення Січі. Вона була сильно пошкоджена та пограбована офіцерами-дворянами, солдатами та донськими козаками.

Нова Січ, 1734-1775 роки. Реконструкція В. Ленченка

24 березня 1794 року Катеринославський митрополит Гаврило наказав Покровську Січову церкву закрити. Але місцевим священикам дозволили відправляти богослужіння в “особливо зробленому молитовному домі”.

Головний керуючий княгині А. М. Вяземської Іван Розеніфлянцер згідно з розпорядженням княгині забрав до себе всі церковні гроші, обіцяючи приступити до будівництва кам'яної церкви. Втім, із цим наміром він зволікав досить довго. І лише восени 1798 р. церква була побудована. Місцевим жителям вдалося врятувати дещо зі старої церкви та передати до нової – кам'яної.

Нова церква проіснувала лише до 1954 року. Її затопили під час створення Каховського водосховища. При цьому радянська влада вивезла більшість реліквій із неї. Те, що вдалося зберегти місцевим жителям, зараз перебуває у Покровському музеї.

Видання нагадує, що село Покровське славилося своєю мальовничістю, тому його гостями у різний час були Шевченко, Зуєв, Стороженко, Афанасьєв-Чужбинський, Рєпін, Сєров та Довженко. Наприклад, Шевченко 1843 року малював церкву Покрови. А Довженко так писав про церкву в Покровському 1954 року:

"Останній спогад про церкву. Мені шістдесят років. З п’ятнадцяти літ не вірю у Бога і відтоді не був у церкві. Але у селі Покровському я пошкодував, що Бога нема. Мені страшенно захотілося, аби він з’явився хоча би на п’ять хвилин і, побачивши зруйнований негідниками пам’ятник давньої архітектури, споруджений на честь його Божої матері, покарав лютою смертю  темних і підлих іуд, що скоїли цю мерзенну справу".