День Служби безпеки України: професійне свято, яке відзначають 25 березня
Щорічно 25 березня, починаючи з 2001 року, своє професійне свято — День Служби безпеки України. Святкують службовці, які щодня розв'язувати питання, спрямовані на забезпечення державної безпеки.
СБУ, як структура безпеки держави, з'явилася після розпаду СРСР, замінивши КГБ. Юридичною підставою народження СБУ став закон «Про Службу безпеки України», прийнятий Верховною Радою України від 25 березня 1992 року. А у 2001 році, указом Президента України, 25 березня стали відзначати як День Служби безпеки України.
Головними завданнями СБУ є розвідка і контррозвідка, які спрямовані на забезпечення національної безпеки країни. Так само діяльність служби пов'язана з боротьбою з тероризмом і наркоторгівлею, забезпеченням інформаційно-аналітичної основи для ведення зовнішньої та внутрішньої політики держави.
Розвідка і шпигунство — одне з найдавніших мистецтв військової справи й політики. Розглянемо історичні аспекти появи та розвитку розвідки.
У Стародавньому світі
Історичні та літературні розповіді про розвідку й актах шпигунства з'являються в самих ранніх письмових джерелах. Єгипетські ієрогліфи вказують на присутність придворних шпигунів, а в папірусах, описують великі військові операції в Стародавньому Єгипті. Ранні єгипетські фараони використовували агентів шпигунства для виявлення ненадійних підданих і для визначення місцеперебування племен, які можна було завоювати й поневолити.
Починаючи від 1000 до н.е., єгипетські шпигунські операції були зосереджені на зовнішній розвідці, спрямованої на вивчення політичної й військової могутності суперників з Греції й Риму.
Єгипетські шпигуни зробили значний внесок в шпигунське ремесло. Оскільки древні цивілізації Єгипту, Греції та Риму використовували грамотних людей на своїй державній службі, багато шпигуни мали справу з письмовими повідомленнями.
Використання письмових повідомлень зажадало розробки кодів, замаскованих листів, хитрих чорнила і прихованих відсіків в одязі для зберігання повідомлень.
Підйом грецької цивілізації породив нові концепції уряду та правоохоронних органів. Між 1500 і 1200 роками до нашої ери численні війни Греції з її регіональними суперниками привели до розробки нових військових і розвідувальних стратегій.
На Близькому Сході, а потім і в Візантії велика урядова бюрократія створила одне з перших цивільних розвідувальних агентств. Цивільні агенти збирали інформацію про іноземних військових і економічних практик від торговців, купців, моряків та інших ділків.
За межами Середземномор'я інші цивілізації використовували мистецтво шпигунства і сприяли його розвитку. В письмових джерелах V століття згадується використання шпигунів в долині Інду 2500 років тому. У Китаї, Сунь Цзи написав всеосяжний військовий трактат «Мистецтво війни», в якому було кілька глав, присвячених використанню шпигунів як на полі бою, так і за його межами.
Жодна цивілізація в стародавньому світі не покладалася більшою мірою на розвідувальну інформацію і не сприяла розвитку шпигунства більше, ніж Стародавній Рим. За тисячоліття римляни створили найбільшу імперію стародавнього світу, що вимагало управління найбільшою інфраструктурою, збройними силами й бюрократією того часу. У декількох стародавніх джерелах, особливо в першому столітті нашої ери, згадується про наявність секретної поліції, фрументаріев.
Середньовіччя
В середні віки народження великих національних держав, таких як Франція та Англія, в 9 і 10-му століттях відкрило потреба в розвідці в дипломатичному середовищі. Системи кур'єрів, перекладачів і королівських посильних передавали дипломатичні сполучення між монархами або феодалами.
Грамотність була рідкістю навіть при перших королівських дворах, тому кур'єри ретельно доставляли послання дослівно або священнослужителі виступали в ролі переписувачів.
Шпигунство як і раніше обмежувався операціями на поле бою, але розвиток феодальної системи, в якій лорди присягали монархам, створило складну мережу лояльності. Мережа лояльності породила закони, що забороняють зраду, подвійну лояльність і політичне шпигунство проти союзних лордів.
В XI столітті католицька церква вийшла на передній план в європейській політиці. Маючи розгалужену бюрократичну мережу, ресурси феодальних збройних сил і найбільшу у світі скарбницю, Церква сформувала політику, яка керувала всією Європою. У середні століття дві події, хрестові походи й інквізиція, зміцнили владу церкви й створили єдине давнє середньовічне розвідувальна спільнота.
У 1542 році процес інквізиції був централізований всередині церкви. Папа Павло III заснував Конгрегацію Святої Канцелярії, постійну раду, що складається з кардиналів і інших посадових осіб, місія якого полягала в підтримці політичної цілісності церкви. Рада підтримував шпигунів і інформаторів, але перемкнув їхню увагу на ретельне вивчення дій європейських монархів і видатних аристократів.
Ренесанс
В кінці 1500-х років англійський королівський двір створив головну шпигунську мережу епохи Відродження. Релігійні реформи й розкол з католицькою церквою під час правління Генріха VIII спонукали до створення таємної поліції під командуванням військових для виявлення і проникнення в осередку лоялістів-католиків, які загрожували англійської монархії.
Розвиток технологій в епоху Відродження змінило практику шпигунства. З'явилося стрілецьку зброю, маскування і приховані кинджали. Хіміки створили невидиме чорнило, і були відроджені методи шифрування і кодування, які давно не діяли з часів античності. Телескопи, збільшувальне скло, камера-обскура і годинник полегшили дистанційне спостереження і розширили можливості передачі інформації між агентами.
Народження сучасного шпигунства: епоха імперій, промислова революція і дев'ятнадцяте століття
Сучасний промислове шпигунство народився за часів загальноєвропейських революцій 1848 року. У серії регіональних конфліктів робочі зіткнулися з поміщиками, ліберали — з консерваторами, а монархісти — з республіканцями, комуністами й іншими політичними групами. Багато урядів наймали шпигунів для проникнення в політичні й робочі організації й для збору інформації про будь-який антиурядової діяльності.
Робітничі організації часто шпигували один за одним, повідомляючи про умови праці, виробничих операцій, продуктивності робіт і інші проблеми.
Збір розвідувальної інформації назавжди змінився в 1837 році з винаходом дагеротипа, першої практичної форми фотографії. Хоча фотографія не могла бути широко використана в розвідувальної практики до 1860-х років, вона дозволяла агентам зображати цілі, документи та інші об'єкти такими, якими вони були насправді.
Як тільки уряду почали використовувати телеграф для передачі життєво важливих повідомлень, що конкурує розвідувальні служби навчилися перехоплювати лінію, отримуючи доступ до секретних комунікацій і здійснюючи докладне спостереження зі зручної відстані. Використання телеграфу вимагало розробки складних кодів і створення спеціалізованих відділів криптології.
До початку двадцятого століття шпигунство перетворився в вузькоспеціалізовану технічну область. Далеко від полів битв і політичних інтриг стародавнього світу, сучасне шпигунство вимагає більше досліджень і аналізу, ніж польові операції.
Спеціалізовані військові підрозділи й раніше використовуються для стратегічної розвідки, але в більшості країн створені великі централізовані цивільні розвідувальні товариства, які проводять операції у воєнний і мирний час з використанням передових технологій.
Сьогодні, як протягом всієї історії, ставлення у людей до службовців державної безпеки неоднозначне. Багатьма людськими життями було пожертвувано заради досягнення державних цілей. І в багатьох випадках, це безпосередньо пов'язано з діяльністю служб безпеки. «Розвідник» для одних, завжди «шпигун» для інших. Але не варто забувати й про величезну кількість трагедій, які були попереджені завдяки діяльності співробітників служб безпеки.
Органи СБУ виступають ефективним інструментом викриття та запобігати злочинам проти життя, честі та гідності людей, боротьби з корупцією та організованою злочинністю.
Вітаємо службовців, професіоналів-патріотів і всіх працівників СБУ з Днем Служби безпеки України.
Раніше портал Post.factum писав, що 18 березня — День працівника податкового та митної справи України.