Згідно з Указом президента України від 11 жовтня 2013 року №554 / 2013 «Про День працівника податкового та митної справи України» на підтримку ініціативи Міністерства доходів і зборів України, для забезпечення єдності і цілісності податкової та митної політики держави, професійне свято всіх податківців було встановлено 18 березня і тепер відзначається як День працівника податкового та митної справи України.
фото:old.rv.gov.ua
Любов українських президентів і законодавців до перейменування державних структур можна порівняти тільки з любов'ю до призначення нових свят. Причому іноді відбувається так, що професійні свята дублюють один одного. Саме так йдуть справи з Днем працівника податкового та митної справи України.
Це свято відзначають митники та представники податкових служб
До 2014 року податківці та митники відзначали свої «індивідуальні» професійні свята. День працівника державної податкової служби України святкувався 2 липня і День митниці України, який відзначався 25 червня.
Але реструктуризація державних відомств призвела до об'єднання державної податкової служби та державної митної служби в Міністерство доходів і зборів. І у 2013 році, для забезпечення єдності й цілісності податкової та митної політики держави, президентом був прийнятий указ про святкування єдиного свята для цих служб.
Варто зазначити, що працівники митниці також святкують 26 січня Міжнародний день митниці.
Що являє собою професія працівників податкової справи, напевно, кожен з нас знає. Зупинимося на історії виникнення оподаткування. 
Фото: facts.factinate.com
Стародавні часи
Найбільш ранні згадки податків записані на глиняних табличках, знайдених в Шумерії на півдні Месопотамії, частина сучасного Іраку. Податкові записи датуються приблизно 3300 роком до нашої ери. Археологія підтверджує, що в Єгипті була застосована одна з перших податкових систем: між 3000 і 2800 роками до нашої ери єгипетські фараони наймали збирачів або переписувачів для обкладення податками ряду товарів і продуктів, таких як рослинна олія. Податок збирався двічі на рік і приносив дохід в основному для фінансування діяльності уряду, підтримки глави держави й фінансування ведення воєн.
Стародавньої Греції та Риму також часто називають одними з перших режимів, які намагалися використовувати податки, щоб отримати кошти для державних витрат. Грецькі міста-держави вводили податки на товари, коли велися війни або коли виникало надзвичайний стан, але, як правило, пряме оподаткування застосовувалося тільки до частини населення має право голосу. У мирний час правителі міст іноді повертали доходи, які більше не потрібні для ведення військового конфлікту.
У Стародавньому Римі другий Цезар, Август, який прославився своїми здібностями стратега і фінансового експерта, ввів податок на багатство для римських громадян. Міжнародна торгівля і введення мит на імпорт мали вирішальне значення і, як правило, давали стабільне джерело доходу, навіть більший, ніж податки, що сплачуються римськими громадянами.
Стародавні китайські цивілізації займають одне з перших місць у списку режимів, що сприяють розвитку оподаткування. Близько 600 р. до н.е. були введені податки на власність: 10% оброблюваних земель виявилися у володінні імператорів. Уряду використовували ці ресурси для оплати, наприклад, імператорських палаців, Великої Китайської стіни й армій імператорів. 
Фото: history.com
Середньовіччя
У середні століття багато хто з цих древніх податків, особливо прямі збори, поступилися місцем різноманітним обов'язкових безплатних послуг і системі «посібників». Основними непрямими податками були транзитні мита (збори за товари, що переміщуються через певну країну) і ринкові збори. У містах була розроблена концепція податкового зобов'язання, що охоплює всіх жителів: тягар податків на певні харчові продукти та напої, повинні були нести частково споживачі, а частково виробники й торговці.
У період пізнього середньовіччя, в деяких містах Німеччини й Італії було введено кілька прямих податків: прибутковий податок для бідних і податок на чисту власність або іноді прибутковий податок для багатих. Прибутковий податок запроваджувався шляхом самооцінки й принесення присяги перед громадянською комісією. Податки на землю і на будинки поступово збільшувалися.
Податки були основним предметом політичних суперечок протягом всієї історії, навіть до того, як вони становили значну частку національного доходу. Відомим прикладом є повстання американських колоній проти Великобританії, коли колоністи відмовилися платити податки, запроваджені парламентом, в якому вони не мали права голосу, звідси й гасло: «Ніякого оподаткування без представництва».
Інший приклад - Французька революція 1789 року, в якій несправедливий розподіл податкового тягаря було основним фактором.
Війни вплинули на податки набагато більше, ніж податки вплинули на революції. Багато податки, особливо прибутковий податок (вперше введений в Великобританії в 1799 р.) і податок з обороту або покупки (Німеччина, 1918 р.; Великобританія, 1940г.), починалися як «тимчасові» військові заходи.
Точно так же метод стягування прибуткового податку почався як нововведення воєнного часу у Франції, США і Великобританії. Друга світова війна перетворила прибуткові податки багатьох країн з податків для вищих верств населення в масові податки.
Навряд чи варто згадувати про роль, яку податкова політика відіграє в політиці мирного часу, де великий вплив потужних, добре організованих груп тиску. Аргументи на користь податкової реформи, особливо в області прибуткового податку, постійно обговорюються у внутрішній політиці багатьох країн. 
Фото: zhazhda.biz
Сучасні тенденції
Розвиток оподаткування останнім часом можна резюмувати такими загальними твердженнями, хоча слід робити поправку на значні національні відмінності: право суверена стягувати податки більш-менш довільно втрачено, а право оподаткування зараз зазвичай знаходиться в парламентських органах. Рівень більшості податків істотно виріс, як і ставлення податкових надходжень до національного доходу.
Податки сьогодні збираються грошима, а не в товарах. Податкове сільське господарство - збір податків зовнішніми підрядниками - було скасовано, і замість цього податки нараховуються і збираються державними службовцями.
Також знизилася ставка на митні збори й акцизи. Багато країн все більше покладаються на податки з продажів та інші загальні податки на споживання. Важливою подією кінця 20 століття стала заміна податків з обороту, податками на додану вартість. Податки на привілей ведення бізнесу і на нерухомість втратили популярність, хоча вони як і раніше є важливим джерелом доходів для місцевих бюджетів.
Абсолютний і відносну вагу прямого особистого оподаткування зростає в більшості розвинених країн, і все більша увага приділяється ПДВ і податків на заробітну плату. В кінці 20-го століття розширення в галузі електронної комерції створили серйозні проблеми для адміністрування ПДВ, прибуткового податку і податку з продажів.
Проблеми податкового адміністрування поглиблювалися анонімністю покупців і продавців, можливістю ведення бізнесу з офшорних податкових притулків, тим фактом, що податкові органи не можуть контролювати потік оцифрованих продуктів або інтелектуальної власності.
Прибутковий податок (з фізичних та юридичних осіб), податки з заробітної плати, загальні податки з продажів і (в деяких країнах) податки на майно приносять найбільші доходи у сучасних податкових системах. Прибутковий податок перестав бути податком «для багатих»; зараз він оплачується населенням в цілому, а в деяких країнах до нього доданий податок на чисту вартість активів.
Значна частина фіскальної централізації сталася протягом більшої частини 20-го століття, що знайшло відбиток у видах податків, що стягуються центральним урядом. Тепер вони контролюють найбільш важливі податки (з точки зору отримання доходу): податки на прибуток, податки на заробітну плату і податки на додану вартість. Проте в останнє десятиліття 20-го століття в багатьох країнах відбулася велика децентралізація управління і, як наслідок, передача податкових повноважень субнаціональним органам влади.
Демографічні тенденції та їх наслідки (зокрема, старіння працездатного населення світу і необхідність фінансування державних пенсій) загрожують підняти податки на заробітну плату до все більш високих рівнів.
Ґрунтуючись на наведеній інформації, кожен з нас може самостійно визначити своє ставлення до професії «податківця» і до Дня працівника податкового та митної справи України. А ось у працівників даної сфери є вибір: святкуватимуть своє професійне свято 18 березня або в один з раніше згаданих днів, або святкувати все!
В Україні, крім Міжнародного дня митниці, відзначається так само "День митниці України". Це свято щорічно святкують 25 червня, починаючи з 1992 року. Свято було засновано указом, чинного на той момент, президента України Леоніда Кравчука.
Топ новини
