"Чути було, як по підлозі тягли забитих людей": мешканці Куп'янська про життя в російській окупації

Куп'янськ було захоплено російськими окупантами з 24 лютого. Незважаючи на те, що Збройні сили України вже звільнили місто, російська армія постійно обстрілює його здалеку, мешканці їдуть у безпечніші місця, де немає проблем зі світлом, газом, водою, де є дах над головою.

Видання "Дождь" опублікувало репортаж, у якому місцеві жителі зізналися, через що їм довелося пройти за місяці життя у російській окупації. Зокрема, українці зізнаються, що людей викрадали, катували та вбивали. Одна з катівень, нагадаємо, знаходилася у напівпідвальному приміщенні будівлі поліції. Там тримали людей, декого без їжі та води, катували струмом, били та вбивали.

Один із мешканців на запитання журналіста "Яке було життя в окупації?" лаконічно відповідає "Важко", показуючи на камеру сліди від наручників на руках (минули три місяці, сліди перетворилися на шрами).

Місцева мешканка Ірина Токарєва зізнається, що багато кого саджали лише за те, що вони не давали росіянам грабувати будинки українців. Її також затримували кілька разів. Вперше вона сиділа з 3 до 20 серпня. Потім її було затримано 5 вересня, але 8 вересня, за її словами, вже в місто заходили ЗСУ і вона була серед тих, хто рятував прикутих наручниками людей. Токарєва каже, що окупанти кілька днів протримали в карцері літню жінку без їжі та води.

Вона розповідає, що у камерах було по 10 осіб (розраховані камери на 2). Українців били, катували струмом, "перетворювали органи на місиво". У камерах були люди без кінцівок, з ранами, сліпі, епілептики, ті, кому потрібен інсулін. Допомогу їм не надавали.

"Мене з папірця змусили читати російським журналістам те, що їм треба було". Робилося це в обмін на повернення додому до дитини.

"Чути було, як забитих людей тягли просто по підлозі. Закривали камери. Чути було, що тягли і людина, швидше за все, не жива. Куди їх поділи, не знаю", - зізнається жінка.

Ще один місцевий житель Сергій заспокоює журналіста, який смикнувся під час звуків вибуху. Чоловік каже, що вже нічого не боїться. При цьому він плаче, наголошуючи, що Куп'янськ повністю розбомбили.