21 серпня Міжнародний день пам'яті і поминання жертв тероризму

Термін «тероризм» - це ярлик, який привертає увагу не тільки широкому загалу, а й сучасної наукової економіки.

Однак в залежності від визначення під цей термін можуть бути віднесені найрізноманітніші явища насильства: вбивства, що здійснюються окремими злочинцями або революційними групами, атаки проти глав держав або проти мирного населення.

Зокрема, в англомовній літературі не завжди проводиться чітке розходження між державним терором і підпільним тероризмом. Більш того, не існує міжнародного визнаного визначення, яке могло б ставитися до всіх явищ, що охоплюються цим ярликом.

Слід підкреслити, що термін тероризм в його сучасному розумінні - продукт XIX століття. Спочатку термін «терор» вживали якобінці. Революціонери начебто Бертрана Барера і Максиміліана де Робесп'єра бачили в «terreur» законний засіб революції, тому що без нього чеснота залишилася б безсилою. У наступні роки, противники революційних устремлінь стали застосовувати цю фразу в своїх інтересах. Вони використовували термін «терор», щоб позначити насильство як незаконне явище.

Історія тероризму

Терор практикувався державними і недержавними суб'єктами протягом всієї історії й в усьому світі. Давньогрецький історик Ксенофонт (бл. 431 - бл. 350 до н.е.) згадував про ефективність психологічної війни проти ворожого населення. Римські імператори, такі як Тиберій (роки правління 14-37 рр. Н. Е.) І Калігула (роки правління 37-41 рр. Н. Е.) Використовували вигнання, експропріацію власності і кара як засобу, щоб перешкодити протидії їх правління.

Однак найбільш часто згадуваних прикладом раннього терору є діяльність єврейських зелотов, часто відомих як сикарії (іврит: «кинджали»), які часто робили жорстокі напади на своїх побратимів-євреїв, яких підозрюють у змові з римською владою.

Точно так же за використання терору відкрито виступали прихильники Робесп'єра під час Французької революції. Іспанська інквізиція використовувала довільні арешти, тортури та страти, щоб покарати то, що вона вважала релігійною єрессю. Після Громадянської війни в США (1861-1865 рр.) Зухвалі південці сформували Ку-клукс-клан, щоб залякати прихильників Реконструкції (1865-77) і недавно звільнених колишніх рабів.  ^{Фото: theconversation.com}
У другій половині 19 століття терор поширився в Західній Європі, Росії та Сполучених Штатах серед прихильників анархізму, які вважали, що кращий спосіб зробити революційні політичні та соціальні зміни - це вбити людей, наділених владою. З 1865 по 1905 рік дещо королів, президентів, прем'єр-міністрів та інших урядовців були вбиті пострілами або бомбами анархістів.

ХХ століття стало свідком великих змін у використанні й практиці терору. Технологічні досягнення, такі як автоматична зброя і компактні вибухові речовини, дали терористам можливості збільшити мобільність і смертоносність своєї діяльності.

Тероризм був фактично офіційною політикою в тоталітарних державах, таких як нацистська Німеччина за Адольфа Гітлера і Радянський Союз за часів Сталіна. У цих країнах арешт, тюремне ув'язнення, тортури й страти проводилися без дотримання юридичних процедур, щоб створити атмосферу страху і заохотити прихильність національної ідеології й заявленим економічним, соціальним і політичним цілям держави.  ^{Фото: www.middleeasteye.net}
В кінці 20-го і початку 21-го століть багато з деструктивних організацій, що використовують тероризм, базувалися на релігійному ідеології (наприклад, ХАМАС і Аль-Каїда). Деякі групи, в тому числі Тигри звільнення Таміл-Ілама і ХАМАС, прийняли тактику терористів-смертників, при якій злочинці спробують знищити важливу економічну, військову, політичну або символічна мета, підірвавши бомбу на своєму тілі.

У другій половині 20-го століття найбільш помітними групами, які використовували терористичну тактику, були: Японська Червона Армія, Червоні бригади, пуерто-риканський FALN, ФАТХ і інші групи, пов'язані з Організацією визволення Палестини (ООП), Сяючий шлях і Тигри звільнення. Найбільш помітними угрупованнями на початку 21 століття стали «Аль-Каїда», повстанський рух «Талібан» в Афганістані та ІГІЛ.

1990-ті роки стали свідками деяких з найбільш смертоносних атак на США. Крім того, відбулися терористичні напади на об'єкти уряду США за кордоном, включаючи військові бази в Саудівській Аравії (1996 г) і посольства США в Кенії і Танзанії (1998 г.).

Найсмертоноснішими терористичними ударами на сьогодні стали Теракти 11 вересня (2001 рік), в ході яких терористи-смертники, пов'язані з «Аль-Каїдою», викрали чотири комерційних літакив, два з яких врізалися у вежі-близнюки комплексу Всесвітнього торгового центру в Нью Йорку. В результаті теракту загинули понад 3000 осіб.  ^{Фото: https: //rsilpak.org}
Тероризм, мабуть, є постійною рисою політичного життя. За багато років до описаного вище теракту, з'явилося побоювання, що терористи можуть посилити свою руйнівну силу до набагато більших масштабів, використовуючи зброю масового ураження, включаючи ядерну, біологічний або хімічний.

Так Японська організація AUM Shinrikyo випустила нервово-паралітичний газ в метро Токіо в 1995 році. Ці побоювання посилились після подій 11 вересня, коли ряд листів, заражених сибіркою, був доставлений політичним лідерам і журналістам в Сполучених Штатах, що призвело до загибелі декількох осіб.

Останнім часом часто стали вживати фразу «війна з терором». «Війна з терором» - це трохи більше, ніж лінгвістична помилка. Подібно терміну «іноземний боєць-терорист», вона являє собою протиправне змішання понять, які в кращому випадку абсолютно несумісні з юридичної точки зору і в гіршому випадку створюють небезпечний прецедент в міжнародному праві.

Ця фраза використовується для опису заходів і операцій, спрямованих на запобігання терористичних атак і боротьби з ними, які можуть включати збір розвідувальної інформації, фінансові санкції та судове співробітництво.

Міжнародний день пам'яті й поминання жертв тероризму кожен з нас повинен задуматися про цінність людського життя. Більшість жертв терористичних актів - ні в чому не винні люди. Пом'янімо всіх постраждалих від тероризму і висловимо співчуття їхнім родичам.