19 грудня День пам'яті святого Миколая Чудотворця

Одним з найбільш шанованих святих у світі є Миколай Чудотворець або Святитель Миколай архієпископ Мир Лікійських, який народився в місті Патарі Лікійській та жив у 4 столітті в Римській імперії.

Важко знайти будинок, де не було б ікони з його зображенням. Ще важче знайти місто, де б не було храму на честь цього великого молитовника, захисника та ревнителя віри Христової.

Його батьки – Феофан та Нонна були християнами. Бувши вже в похилому віці, вони мріяли про дитину і дали обітницю присвятити її Богу. За старанними молитвами, у 270 році у них народився син. Йому дали християнське ім'я – Микола (з грецької означає «переможець народів»). Після пологів його мати зцілилася від хвороби.

Вже з перших днів було ясно, що його шлях – це шлях служіння Богові. За переказами, немовля самостійно простояло три години в купелі при хрещенні, а щосереди та п'ятницях споживало материнське молоко тільки ввечері після молитви. Благочестиві та заможні батьки намагалися всіляко навіяти християнські істини та закласти основи богоугодного життя. У підлітковому віці, завдяки природним даруванням і доброчесному життю, святитель Миколай зміг швидко освоїти книжкову грамоту, брав участь у церковних богослужіннях, присвячував весь свій час вивченню Святого Письма. Його дядько, єпископ, звів племінника в сан священника.  ^{Фото: pravmir.ru. Розпис собору Різдва Богородиці Ферапонтового монастиря. 1502}
Під час гоніння на християн молодого священнослужителя посадили до в'язниці, де він усіляко намагався підтримувати та зміцнювати інших ув'язнених. Після закінчення гонінь святитель Миколай зміг повернутися до міста Мири, де продовжив своє пастирське служіння.

У питаннях віри був йому рівних. Його пізнання викликали здивування та захоплення в оточення. Після смерті батьків святитель Миколай роздав все своє майно жебракам, виявивши милосердя та співчуття до них.

Все життя святого було пов'язане з чудесами. Його молитви й за життя, і після смерті допомагали людям. Душа цієї надзвичайної людини відгукувалася на людські прикрості та страждання. Своєю допомогою та чуйністю він здобув неймовірне народне кохання.

Так, одного разу він дізнався, що один городянин опинився в тяжкому становищі й, маючи трьох дочок, не в змозі їх прогодувати, а крайня потреба змушує робити ганебне. Щоб цього не сталося, вночі таємно, рятуючи цю сім'ю від гріха, голоду і ганьби, святитель Миколай підкинув їм у вікно мішечок із золотом. Завдяки цьому дівчата змогли успішно вийти заміж. Всі свої добрі справи святий Миколай завжди намагався творити таємно.  ^{фото: Джироламо Макк'єтті "Милосердя святого Миколая"}

 Як святий Миколай став прообразом Санта-Клауса

Кажуть, нібито цей мішечок із золотом упав у шкарпетку, яка сушилася на мотузку під вікном. З того часу і з'явився звичай залишати святкові подарунки в шкарпетках. Так святий Миколай став прообразом Санта-Клауса. Саме він асоціювався із різдвяними святами, з врученням подарунків. У Нью-Йорку, який був заснований голландцями, святий Миколай – Сінтерклаас згодом перетворився на Санта-Клауса. І досі існує традиція розвішувати у будинку святкові шкарпетки для подарунків.  Народні легенди розповідають про те, що святий Миколай найстарший над усіма святими і є Божим спадкоємцем, за його ревні молитви золота корона сама впала йому на голову. Вважається, що саме він володіє ключами від неба і перевозить душі на «то світло». У народі вірили, що Микола Угодник ходить по землі та допомагає всім, хто звертається до нього з молитвами. Саме тому в кожній хаті біля порога стояла крамниця для мандрівників. Люди сподівалися, що колись серед мандрівників може виявитися і святий Миколай. Було прийнято мандрівних людей пускати на нічліг, пригощати, давати із собою в дорогу гроші та продукти. За старих часів казали: «Якщо тобі важко, скажи Миколі Милостивому, а він скаже Спасу Всемилостивому». ^{фото: полотно, Тіціан Вечелліо. Святий Миколай Чудотворець, 1563г}
Ім'я великого угодника Божого, святителя і чудотворця Миколи, швидкого помічника та молитовника за всіх, хто звертається до нього, прославилося у всіх кінцях землі, у багатьох країнах та народах.

Буряти ототожнюють його з Білим Старцем – божеством довголіття та процвітання. А калмики-буддисти вважають його покровителем рибалок. Глибоку повагу відчувають навіть невірні люди.

До наших днів дійшли історії з життя цього великого заступника перед Богом, славетного подвижника та виконавця волі Божої, захисника та покровителя – Миколи Чудотворця, який мав Дар пророцтва і міг воскресати людей. Все його життя – проповіді, зцілення хворих, вигнання бісів, розрада страждаючих, порятунок бідних, чудеса… чудеса… Цнотливий праведник ніс послух – служив Богу завжди й скрізь. Він чинив завжди так, що ніхто не міг засумніватися – на це була воля Божа.  На I Вселенському Соборі в 325 році, коли був прийнятий Символ віри, в запалі викриття єретика Арія, святитель Миколай завдав йому ляпаса. За це він був узятий під варту та позбавлений святительського омофора. Однак незабаром був відновлений у сані, після того, як деяким святим отцям було відкрито у видінні, що Богові завгодно його відвагу.

Після того як святитель Миколай паломником відвідав Святу Землю і побував на Голгофі, він вирішив усамітнитися у пустелі. Але йому було бачення - повертатися додому. Повернувшись, він вирішив жити безмовно, і для цього вибрав собі братство. Але знову отримав вказівку йти у світ і нести пастирське служіння. У видінні Господь подав йому Євангеліє, а Пресвята Богородиця – омофор. Незабаром його було обрано єпископом Мир Лікійських. Цьому передувало те, що одному з єпископів Собору у баченні було вказано на святого Миколая як єдиного претендента на це місце.

Ставши архієреєм, він залишався таким же великим подвижником, виявляючи пастві образ лагідності, незлобивості та любові. При цьому, залишаючись ревним воїном Христової Церкви, він руйнував язичницькі храми, перетворюючи на порох ідолів.

Приблизно 345-351 р. святитель Миколай, доживши до глибокої старості, мирно відійшов до Господа. До цього дня його чесні мощі зберігаються нетлінними, і випромінюють цілюще миро, яке зцілює від хвороб. У 1087 році вони були викрадені з Миру і доставлені в італійське місто Барі, де і сьогодні відбувається диво – їхнє мироточення.

"Зимовий" Нікола на іконах зображується в єпископській митрі, а "весній" - без головного убору.

Він вважається покровителем бджільництва та землеробства, худоби та диких звірів.

Миколі Чудотворцю моляться мандрівники, болючі, скорботні, які стоять на роздоріжжі, у будь-яких несприятливих ситуаціях, коли потрібна термінова допомога у розв'язання якогось питання чи проблеми. Він завжди й всім приходить на допомогу.

У 866 році київський князь Аскольд був охрещений в ім'я святителя Миколи Чудотворця. Свята рівноапостольна Ольга над могилою Аскольда спорудила перший у Російській Церкві храм святителя Миколая у Києві. Рівноапостольний князь Володимир хрестився у храмі Миколи Чудотворця (м. Корсунь).

У давнину у Києві сталася історія, яка потрясла всіх

Втративши єдиного спадкоємця, що потонуло в Дніпрі немовля, батьки тужили й молилися святителю Миколі про чудо порятунку їхнього дитя. Великий чудотворець, діставши дитину з води, оживив її та залишив у храмі перед своєю іконою. Вранці батьки побачили свою дитину живою і неушкодженою, і воздали хвалу святому. З того часу ця ікона шанувалася, як чудотворна і називалася «Микола Мокрий», оскільки дитину знайшли мокрою, ніби її щойно вийняли з води. 

«Дивний Бог у святих Своїх...»  ^{фото: media.elitsy.ru}
На превеликий жаль, під час Другої Світової війни ця ікона безвісти пропала і більше про неї нічого не відомо. Чудотворні ікони святителя Миколая є у всіх храмах і свято шануються не лише православними, католиками, а й людьми інших віросповідань. Микола Чудотворець, милостивий предстаятель перед Богом про всіх людей, покровитель усіх мандрівних як на суші, на небі, так і на морі, завжди поруч. За всіх часів свята людина – це скарбниця чеснот.Увечері з 18 на 19 грудня заведено відвідувати церковні богослужіння. Перед сном всі, від малого до великого, із завмиранням серця загадують найзаповітніші бажання. А вранці обов'язково заглядають під подушку, сподіваючись отримати несподіваний подарунок.

У сам день свята, 19 грудня, заведено відвідувати своїх близьких, знайомих і обов'язково з приємними сюрпризами. Миколаїв день – це час для приємного спілкування та можливість творити добро своїми руками, влаштовуючи таємні сюрпризи. Адже, як відомо, добро завжди повертається примноженим.