15 квітня — День працівників кримінального розшуку України

Історія святкування Дня працівників карного розшуку бере свій початок в 1919 році. 

Саме 15 квітня був підписаний Декрет Раднаркому України, згідно з яким створювалася служба судово-кримінального розшуку. 

Цій події вже понад 100 років, варто детальніше дізнатися про це.

Історія появи карного розшуку

Як ні парадоксально, але можна припускати, що покарання народилося відразу за злочином. Але раз ми говоримо про професії, то розглянемо джерела появи карного розшуку як структури з професійним ставленням.

Перша поліційна організація була створена в Єгипті близько 3000 р. До н.е. е. Тоді імперія була розділена на 42 адміністративних юрисдикції; для кожної юрисдикції фараон призначив посадова особа, відповідальна за правосуддя і безпеку. Йому допомагав начальник поліції, який носив титул саб Хері Секер, або «начальник збирають» (група людей, відповідальних за збір податків, крім інших обов'язків).

Так само варто відзначити, що свою систему управління громадським порядком створила Римська імперія. А після її занепаду, система була частково скопійована Візантійською імперією.

Колективна відповідальність в ранні англосаксонські часи

Сама рання поліційна система в Англії, яка існувала до норманського завоювання в 1066 році, була громадської й передбачала колективну відповідальність. Саксонський закон вимагав, щоб всі дорослі чоловіки несли відповідальність за хорошу поведінку один одного й об'єднувалися для захисту своєї спільноти. Щоб формалізувати це зобов'язання, вони були згруповані в десятини, очолюваної десятником. Кожна десятина, своєю чергою, була згрупована в сотню, яку очолював сотник, що служив одночасно адміністратором і суддею. Кожна сотня була згрупована в графство, яке знаходилося під наглядом графа-старости.

Французька поліція при монархії

За допомогою серії указів, виданих між 1536 і +1544 роками, король Франциск I запровадив перші систематичні заходи поліції у Франції. У той час країна періодично перебувала в стані війни зі своїми сусідами, і між кампаніями маси розформованих солдатів полювали на селян, щоб заробити собі на життя до наступної війни.

Начальникам своїх армій — марш («маршалом») — Франциск призначив поліціянтів, яким було доручено набирати офіцерів і солдатів, щоб ті не допускали солдатських грабежів. Чиновників назвали prévôts, слово походить від латинського preapositus, що означає помічник, призначений військовому керівництву.

Військова поліція бродила по сільській місцевості — їм не дозволялося залишатися на одному місці понад два днів підряд — для затримання військових і цивільних правопорушників. У них були повноваження виносити вироки, за якими не було апеляції. Спочатку ці спецпідрозділи не були об'єднані в єдину організацію, але стали відомі під загальною назвою maréchaussée (поліція), оскільки вони були приписані до різних армійським маршалом.  ^{Фото: www.cordonpress.com}
Попри свою ефективність в сільській місцевості, maréchaussée ні відповіддю на проблеми, з якими стикаються міста Франції, особливо столиця, Париж. Таким чином, саме в Парижі в 1666 році король Людовик XIV створив першу сучасну й ефективну систему охорони правопорядку.

Розвиток професійної поліції в Англії

Бувши міністром внутрішніх справ, Роберт Пив, засновник сучасної професійної поліції в Англії спонсорував перший успішний законопроєкт про створення професійних поліційних сил в Англії. У Законі про столичної поліції (1829 р) засновано Лондонське столичне поліційне управління, організація, яка стала зразком для майбутніх поліційних департаментів Великобританії, Британської Співдружності й Сполучених Штатів. «Нова поліція», як називали цю силу, була організована в військову ієрархію рангів. Посадові особи повинні були просуватися по службі зсередини на основі заслуг.

Основний поліціянт, констебль в формі, був беззбройний і мав обмежені повноваження. На відміну від інших муніципальних поліційних сил в Ірландії й континентальній Європі. Управління лондонській столичної поліції було створено для підтримки тісних зв'язків з людьми, яких воно охороняло, і для отримання підтримки від них.

Основна функція силових структур полягала запобігати злочинності, і офіцерам було доручено ставитися до всіх громадян з повагою. Злочинність повинна контролюватися, а громадський порядок підтримуватися превентивними патрулями; поліції повинні були виплачуватися регулярні зарплати; не дозволяли виплачувати подяки за розкриття злочинів або повернення вкраденого майна. Констеблі також успадкували багато функцій сторожів, такі як освітлення вуличних ліхтарів, спостереження за вогнем і надання інших суспільних послуг.

Детектив поліції в Англії та США ^{Фото: www.newyorker.com}
Розслідування злочинів не було центральною функцією перших превентивних поліційних управлінь в Англії й Сполучених Штатах. Проте, не дивлячись на великі надії реформаторів при створенні поліційних сил, кількість предотвратімих злочинів було обмеженим. Оскільки злочини продовжували відбуватися, на поліцію тиснули, змушуючи брати на себе відповідальність за розслідування і створювати детективні підрозділи. Лондонська столична поліція створила перший детективне відділення в 1842 році; це підрозділ стало Управлінням кримінальних розслідувань (CID) в 1878 році. Детективні підрозділи пізніше були створені в поліційних управліннях багатьох американських міст, включаючи Нью-Йорк в 1857 році й Чикаго в 1861 році.

Міжнародні Поліційні Організації

Інтерпол, спочатку відомий як Міжнародна комісія кримінальної поліції (ICPC), був заснований в 1923 році у Відні главою поліції міста Йоганном Шобера. Відень був резиденцією Австро-Угорської імперії, яка вела велику систему поліційних архівів. Нацисти захопили ICPC в 1938 році, коли Німеччина анексувала Австрію, але діяльність організації припинилася з початком Другої світової війни. Після війни на конференції, що відбулася в Брюсселі в 1946 році, організація була перетворена в Інтерпол зі штаб-квартирою в Парижі (з 1989 року в Ліоні, Франція). Чинна конституція Інтерполу була ратифікована в 1956 році. 

^{Фото: law.najah.edu}
У кожній з більш ніж 180 країн-членів Інтерполу є бюро, яке підтримує тісний контакт з Генеральним секретаріатом організації. Бюро передають кримінальну інформацію, яка може бути цікава іншим країнам. У своїх країнах вони проводять розслідування, обшуки й арешти, запитувані іншими країнами, і вживають заходів щодо виконання резолюцій, за якими голосування проводилося на щорічних зборах. Інтерпол також підтримує і розвиває бази даних відбитків пальців, записів ДНК, фотографій та іншої інформації, яка може бути корисна при пошуку злочинців.

В Україні, як згадувалося раніше, прототип карного розшуку з'явився в 1919 році. Головними асоціативними героями цієї служби ось уже понад 40 років є персонажі відомого фільму «Місце зустрічі змінити не можна». Герої радянського фільму, Гліб Жеглов і Володя Шарапов увічнені в пам'ятнику біля будівлі МВС України. Скульптуру прикрашають слова: "лицарям відваги —  працівникам і ветеранам карного розшуку, мужнім і відважним борцям зі злочинністю".

У цей день поздоровляймо тих, хто на варті правопорядку. Їх робота напряму пов'язана з нашою безпекою і затишком.