Протягом останніх двох років Україна і США переживають певну травму в стосунках, створену в 2019 році тиском президента Дональда Трампа на Київ.
Фото: www.eurointegration.com.ua
Вперше Україна опинилася в самому центрі американської внутрішньої політики, нею намагалися цинічно скористатися для політичної вигоди певного політика США.
У Києві побачили, що українські інтереси можуть і не стояти в центрі уваги Вашингтона і навіть можуть використовуватися як розмінна монета.
Однак зміна влади в Сполучених Штатах буде означати повернення до звичного формату відносин, в тому числі з Києвом.
США потрібно швидко переконати світ (включно з Україною) в тому, що відбувається повернення до нормальності, виваженості та передбачуваності.
В останні роки основним двигуном в просуванні допомоги Україні був Конгрес. Це було особливо важливо в часи Трампа, який не мав переконань в необхідності підтримки нашої країни.
З певною часткою впевненості можна очікувати, що двопартійна підтримка України в Конгресі збережеться.
Зміни в позиціях демократів, швидше за все, не відбудеться, хоча фактор Росії і консолідації демократів на основі критики проросійських імпульсів Трампа трохи відійде тепер на другий план.
Зауваження по активній підтримці України можуть звучати лише від самого лівого флангу демократів. Але вони аж ніяк не визначать політику в цій сфері.
Що стосується республіканців, то з відходом Трампа від влади можна очікувати, що більшість з них залишаться, або повернуться, до більш осудною і традиційної для них позиції в міжнародних справах.
Зокрема, до більш жорсткої позиції щодо Росії, відходячи від Трамповскіх тез про те, що Росія не така вже й погана і Україна не так вже й важлива. Необхідність акцентування уваги на Україні в контексті внутрішньої політики, зокрема по так званому "втручанню Києва" в справи США або "корупційного впливу" Вашингтона на українські справи, зараз втрачає актуальність.
Окремою сферою, в якій США можуть зараз більше допомогти Україні, є боротьба з COVID-19.
Наша країна має помітні проблеми (власне, як і багато інших країн, в тому числі самі США). Але Штати, на відміну від України, мають фінансові ресурси, які можуть нам стати в нагоді.
Крім того, було б чудово, якби в Вашингтоні продумали, реально якось допомогти нам в надходженні вакцин проти коронавируса.
Нова адміністрація запевняє, що політика безпеки підтримки України триватиме.
Можна прогнозувати, що найближчим часом буде подолано вето президента Трампа на тільки схвалений Закон про авторизацію на оборону (National Defense Authorization Act). 28 грудня подолання вето схвалила Палата представників Конгресу, а на наступний день повинен визначитися і Сенат.
У цьому військовому бюджеті на наступний рік визначена вже звична сума в $ 250 млн на військову підтримку України. Це тільки бюджет Пентагону. Як завжди, в цю суму може бути додано через інші канали підтримки.
Закон визначає, що частина з цих коштів повинна піти на придбання летальної зброї.
Ще за часів виборчої кампанії Байден чітко висловився про те, що його адміністрація буде надавати Україні таку зброю. Згадали, що сам Байден і його майбутній держсекретар Блінкен позитивно ставилися до надання Києву летального зброї, але тоді президент Обама вирішив інакше.
Зараз у Байдена і його команда матиме змогу реалізувати це на практиці.
Важливо тут те, щоб сторони спільно формували розуміння щодо пріоритетів по військову допомогу.
Сам майбутній президент добре знає цей напрямок, тому можна очікувати, що остаточне слово в принципових питаннях буде за ним безпосередньо.
Але курирувати України буде не президент Байден особисто. І ключове питання - хто саме?
Чи буде це, за традицією, віце-президент Камала Харріс? Вона, звичайно, не має багаторічного досвіду в цих питаннях, хоча дуже активно займалася зовнішньою політикою в роки перебування в Сенаті, підтримала всі закони в підтримку України і покарання Росії за агресію.
Держсекретар Ентоні Блінкен має досвід і цілком проукраїнську позицію, тому підтримку з боку Держдепартаменту можна вважати гарантованою.
Новий керівник Ради національної безпеки Джейк Салліван також повинна бути позитивною фігурою для України. Подивимося, хто саме буде відповідати за Україну на рівні старшого директора СНБ.
Цілком можливо прогнозувати активізацію ролі РНБ в процесі вироблення зовнішньої політики, зокрема на українському напрямку.
Залишається відкритим питання, чи прийме команда Байдена рішення про нове призначення на цю посаду. Однак якщо таке рішення буде прийнято, воно стане корисним і для України, і для США.
Символізм має значення і в інших сферах. Зокрема, давно чекаємо появи нового повноважного посла в Києві.
Нарешті, Джо Байден запросити Володимира Зеленського в США з офіційним візитом, тим самим остаточно підтвердивши рівень відносин.
Звичайно, стан двосторонніх відносин не можна вимірювати лише візитами, але вони мають значення, надсилають важливі сигнали.
Крім того, давно пора американському президентові відвідати Київ.
25 грудня виповнилося 29 років з дня визнання Сполученими Штатами Америки незалежності України.
Наступний рік обіцяє бути особливим - Київ і Вашингтон починають новий етап у двосторонньому співробітництві.
Топ новини
