В зв'язку з війною росії проти України в засобах масової інформації громадяни нашої держави часто зустрічають два нібито схожих за своєю сутністю словосполучення.
Ці словосполучення - військові злочини, та воєнні злочини. Одразу не зрозумієш, що між ними є різниця, а вона є. І ось в чому вона полягає.
До військових злочинів відносяться кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, тобто злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів.
Військові злочини можуть вчинятися як під час війни, так і в мирний час.
Відповідальність за військові злочини несуть військові ЗСУ, СБУ, прикордонники, нацгвардійці, Держспецтранспорту, Держспецзв'язку та цивільні співучасники військових правопорушень.
Кримінальний кодекс України містить статті, що відносяться до військових злочинів. Серед них самі актуальні для нашого часу – невиконання наказу, самовільне залишення військової частини (так зване СЗЧ), дезертирство, втрата військового майна, добровільна здача в полон. Саме ці, військові злочини найбільше зустрічаються під час російсько-української війні.
Також в Кримінальному кодексі містяться злочини, що мають ознаки воєнних (мародерство, насильство над населенням у районі воєнних дій, погане поводження з військовополоненими, незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала, та зловживання ними)
Покарання за військові злочини в України призначає український суд.
Воєнний злочин – це порушення законів та звичаїв війни. Винуватці таких злочинів несуть кримінальну відповідальність визначену рішенням міжнародних воєнних трибуналів.
Воєнні злочини вчиняються виключно під час збройного конфлікту.
В Статуті Міжнародного кримінального суду (Римський статут) міститься найширший перелік воєнних злочинів.
Серед широкого переліку воєнних злочинів, необхідно виділити наймасовіші, що вчиняє проти України нападник росія.
- умисне вбивство
- тортури чи нелюдське поводження
- умисний цілеспрямований напад на цивільне населення чи окремих цивільних осіб, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях;
- умисний напад на цивільні об'єкти, тобто об'єкти, які не є воєнними цілями;
- напад на незахищені та такі, що не є воєнними цілями, міста, села, жилі приміщення чи будівлі чи їх обстріл із застосування будь-яких засобів;
- вбивство чи поранення комбатанта, який склавши зброю чи не маючи більше засобів захисту, здався у полон;
- пряме або непряме переміщення окупаційною державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію, чи депортація або переміщення частини чи всього населення окупованої території як в межах відповідної території, так і за її межі;
- примушування громадян протилежної сторони до участі у воєнних діях проти їх власної держави, навіть, якщо вони знаходились на службі воюючої сторони до початку війни;
- застосування зброї, боєприпасів та техніки, а також використання таких методів ведення війни, які спричиняють надмірні пошкодження чи непотрібні страждання, чи мають не вибіркову дію, що порушує норми міжнародного права збройних конфліктів, за умови, що така зброя, боєприпаси, техніка та методи ведення війни є забороненими
- використання присутності цивільної особи чи іншої особи, яка користується міжнародним захистом, для захисту від воєнних дій певних пунктів, районів чи збройних сил
Особливістю воєнних злочинів від військових є те, що термін давності до них не застосовується. Тобто воєнних злочинців можуть судити навіть і через 50 років після вчинення злочину.
Покарання за воєнні злочини призначає Міжнародний кримінальний суд (МКС), що розташований в Гаазі. Для притягнення до відповідальності за воєнні злочині в минулому створювалися міжнародні трибунали, серед яких самий відомий Нюрнберзький трибунал та Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії, та Руанди.
Топ новини
