Військові – бережуть що існує, а вчителі – створюють майбутнє! — Олег Попов, Експерт сфери освіти, архітектор особистостей, засновник та директор школи MIDGARD
У світі існує понад дві тисячі професій і їх кількість постійно збільшується, адже все змінюється, технології розвиваються. І це чудово! Адже кожний може вибрати собі майбутню професію, виходячи зі своїх здібностей, інтересів і можливостей.
Не важливих професій не існує, але війна підсвітила нам не дуже престижні з них за мирного часу, як життєво необхідні за воєнного! Наприклад, військовий, рятувальник, пожежник, фахівці електромереж та зв’язку, працівники залізниці та лікарень, і мова не тільки про лікарів, а і про кухарів, санітарок та медичних сестер, які вимушені працювати щодня, без вихідних.
Бо рівень їх відповідальності не дозволяє падати духом.
Бо моральна і фізична слабкість не на часі.
Бо по іншому просто не можуть!
Від професіоналізму та мужності наших військових сьогодні, в прямому сенсі, залежить життя кожного українця та цілісності нашої території. Вони захищають що існує!
Але від того з якими цінностями, рівнем освіти, масштабом особистостей, на якому щаблі свідомості та обізнаності будуть наші діти у прийдешньому – залежить від вчителів! Вони створюють майбутнє!
Я часто, йдучи ввечері зі школи за мирного часу, бачив багатьох своїх співробітників ще повністю включеними в робочий процес, тому, що для більшості з них це не робота у звичному розумінні цього слова, а улюблена справа, якою вони горять усією душею. Лаявся і вимикав світло. Не допомагало. Дуже сумую за тим часом.
Вчитель – це складна, психоемоційно навантажена професія з величезною відповідальністю. Їм завжди було не легко, а тепер і поготів. Я щиро захоплююсь тим, на скільки в цей складний час, вчителі нашої школи, впевнений, що так всі вчителі нашої країни, самовіддані своїй професії. Вони часто розгублені, в складному емоційному стані, під час нарад віддалені в своїх роздумах, знаходяться в різних куточках світу, але щоранку о 10:00, на онлайн уроках, я бачив зібраних та усміхнених навіть не вчителів, а наставників, що морально підтримують своїх учнів, додають сенсу життю, формуючи плани на сьогодення та майбутнє, дають нові знання і впевненість у тому, що попри крихке сьогодення, в цьому житті є сталі речі. Навчання в школі, як острів безпечності та стабільності для багатьох дітей, на якому б континенті вони не знаходились.
Як освітянин, однією зі своїх головних щоденних задач бачу мотивувати та надихати свій колектив. Це не проста робота, але важливий та кропіткий творчий процес. Їм важко, але я розумію, що якщо вони зараз не матимуть можливості працювати, то взагалі морально розваляться. Праця потрібна їм, як сенс життя. Цінуймо наших вчителів!
Всі ми, громадяни України, не чекали війни, багато з нас вимушено покинули домівки, але попри всі складнощі нині займаємось справою своєї компетенції, робимо те, що можемо, допомагаємо для перемоги тим, що в наших силах, кожен на своєму місці, бо не важливих професій - не існує.
Все, рано чи пізно, закінчується! І війна також.
Щиро віримо в перемогу і впевнено тримаємо освітній фронт!
Топ новини
