Фехтування - історія і правила

Мольєр вважав фехтування мистецтвом наносити уколи, не отримуючи їх самому: «Бо до ока, що бачить і попереджає, до розуму, що обмірковує й вирішує, до руки, яка виконує, необхідно додати точність і швидкість, щоб дати життя зброї».

«Фехтування», (з німецького «битися, боротися»), спеціальна система прийомів володіння ручним холодною зброєю в рукопашному бою для нанесення і відбиття ударів і уколів.

З історії нам відомо про бойові фехтування, як практичної підготовки воїна до реального бою і майстерно володіти бойовим холодною зброєю: мечем, рапірою, кинджалом, шпагою, ножем, сокирою. З 5-11 років діти в Стародавній Греції освоювали основну дисципліну - фехтування.

У Стародавньому Римі цього навчали новобранців-легіонерів і гладіаторів

Фехтування було основною дисципліною в освітній програмі лицаря-дворянина ще в Середні століття. Перший до нас підручник з фехтування був написаний в XIII столітті, за два століття до появи шпаги, і містить всю корисну на той момент інформацію. 

У ті давні часи фехтування було єдиним бойовим мистецтвом, яке регулювалося державними законами й вважалося тренуванням для справжніх дуелей і битв.

Фехтування було почесним заняттям і неодмінним атрибутом виховання кожного чоловіка благородного походження. Водночас простолюду це строго заборонялося.

Сенс бойової стійки полягав в тому, щоб скоротивши свій профіль, убезпечити себе від удару супротивника, при цьому якомога більше подовжити можливий випад з холодною зброєю.

В історії відбувалося фехтування з двох рук. Однак, така техніка ніколи не застосовувалася на полях битв. «Парне» фехтування практикувалося на дуелях, коли шпага доповнювалася кинджалом, який своєю чергою, використовувався найчастіше для парирування атаки. У таких випадках застосовувалися спеціальні рукавички з щільної шкіри й невеликі, трохи більше кулака, круглі щити - баклер.  ^{фото: кулачний щит Середньовіччя - баклер}  
Хочеться відзначити, що середній Палитурні меч середньовіччя важив в межах 1,5 кг, а одноручние мечі античності - 0,8 - 1,3 кг. Шпага - найдовший клинок і її вага близько дев'ятисот грамів. У фехтуванні на шпагах існує лише одне обмеження - забороняється наносити уколи в область потилиці.

У колекціях збереглися велетенські зразки дворічних мечів вагою до 3 кг, хоча в цілому їх вага не перевищувала 2,5 кг.

Кращим впливовим експертом всіх часів в області фехтування і дуелей вважається французький письменник Олександр Дюма, який написав найвідоміший твір «Учитель фехтування».

Поміж вихованців молодого французького вчителя фехтування в Імператорському ліцеї Царського села, який прибув в кінці XVII століття в Санкт-Петербург, був Олександр Пушкін. Великий поет був умілим фехтувальником.

Коли 1736 року талановитий студент Михайло Васильович Ломоносов, що не дворянського походження, був спрямований на навчання до німецького міста Марбург, він успішно захопився там фехтуванням.

Величезні заслуги Франції в розвитку спортивного фехтування відзначені тим, що французька мова визнана офіційною в даному виді спорту. Тому під час змагань всі команди подаються саме по-французьки.

Ще у 1896 році фехтування було включено в програму перших Олімпійських ігор 

Заняття фехтуванням дуже корисні для нервової системи, розвиваючи стресостійкість і сприяючи умінню контролювати емоції. Фехтувальні заняття дуже динамічні.

^{Фото: українка Олена Кривицька виграла бронзу чемпіонату світу в Будапешті у 2019 році}
Заняття фехтуванням дуже корисні для нервової системи, розвиваючи стресостійкість і сприяючи умінню контролювати емоції. Фехтувальні заняття дуже динамічні. При заняттях фехтуванням тренуються практично всі групи м'язів, що сприяє формуванню красивої підтягнутою фігури. Запорукою успіху будь-якого поєдинку є правильний розрахунок швидкості й точності дій в потрібний час.