Минулорічні спроби створити преференції для вітчизняних виробників під загальним гаслом "Купуй українське!" можуть незабаром реалізуватися. У липні Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроєкт №3739, який в експертних колах охрестили "законом про локалізацію".
Фото: golos.ua
Його автори стверджують, що промисловість в Україні занепадає і врятувати її можна тільки через механізм державних закупівель: щоб держава купувала НЕ імпортне, а вітчизняне. Правда, не всі товари, а тільки їх частина.
Йдеться про десятки позицій машинобудування - трансформатори, конденсатори, автобуси, тролейбуси, автоцистерни, самоскиди, техніку для залізниці. Ці товари будуть вважатися вітчизняними та отримають перепустку в ProZorro, якщо відповідатимуть критеріям локалізації.
Їх рівень автори визначили 25-40% в залежності від товарної групи, хоча до другого читання цей поріг може бути знижений до 10% в перший рік з щорічним зростанням на 10%. Прихильники ідеї впевнені, що в середньостроковій перспективі це допоможе прискорити темпи зростання ВВП України на 3,9%.
Чим підкріплена ця цифра? З економічної точки зору, вимоги по локалізації працюють подібно імпортним обмеженням. Імпортні тарифи та нетарифні бар'єри призводять до подорожчання імпортної продукції, а в разі імпортних квот або заборонних тарифів забороняють імпорт зовсім.
Обмежуючи вибір постачальників, локалізація знижує імпорт, тому її можна розглядати як нетарифні бар'єри, що обмежує доступ до українських ринків.
У науковій літературі наведено переконливі докази того, що обмеження доступу до імпорту негативно впливає на продуктивність в секторах. Київська школа економіки оцінила ефект від запропонованих заходів і визнала його негативним. Мінімальні втрати сягнуть 600 млн дол.
Аналіз базується на гравітаційній моделі зовнішньої торгівлі, яка враховує прямий і непрямий вплив збільшення кількості торгових бар'єрів на торговельні потоки між Україною та її торговельними партнерами.
Гравітаційна модель зовнішньої торгівлі узгоджується з усіма торговими моделями, які використовуються для пояснення торгових патернів.
Тому, хоча деякі виробники виграють від закону про локалізацію, в цілому він принесе шкоду виробникам в секторах, які використовують імпортовану техніку, що також негативно позначиться на споживачах.
Імплементація норм законопроєкту призведе до негативних економічних наслідків в обсязі -0,573% ВВП щорічно (близько 642 млн дол. в цінах 2017 року).
Міф про те, що "преференції місцевим виробникам приведуть до економічного зростання".
Компанії, які використовують проміжні товари з широкого кола країн, більш продуктивні та випускають якісну продукцію. Ефект від тарифної лібералізації на продуктивність праці можна розділити на статичні та динамічні переваги.
Статичні переваги включають вигоду від збільшення різноманітності ресурсів і прибутку від кращої якості імпортованих ресурсів. Динамічні переваги є результатом навчання через імпорт.
Підвищення продуктивності на дві третини завдяки вигодам від різноманіття і на одну третину - кращій якості імпортованих ресурсів.
Навчання через імпорт активно застосовують китайські компанії. Вони використовують зарубіжні проміжні та капітальні товари для виробництва товарів, розвиваючи власні продукти в дусі конкуренції на вільному ринку.
Обмеження імпорту машин і устаткування торкнуться фірм у всіх секторах, оскільки всі сектори використовують машини та обладнання.
Це може згубно вплинути на якість продукції, наприклад, на довговічність і надійність обладнання. У деяких випадках українські компанії будуть змушені перейти на технології виробництва нижчого рівня, які не потребують використання складного обладнання, яке не виробляється в Україні.
Як наслідок, це може негативно вплинути на продуктивність і якість товарів і привести до зростання цін на товари та послуги порівнянної якості.
Крім того, можна очікувати кроки з боку членів СОТ, зокрема ЄС та Китаю. Торгові партнери України, ймовірно, обмежать український експорт, що негативно позначиться на вітчизняних виробниках.
Чи є в Україні приклади успішного протекціонізму? Професор КШЕ Олег Нів'євський дає на це питання негативну відповідь і приводить чотири приклади: часткова компенсація вартості аграрної техніки, обмеження імпорту добрив, обмеження експорту насіння соняшнику, підтримка виробників курятини.
У цих випадках споживачі або платили високу ціну, або гроші платників податків були витрачені даремно, тому що виробники все одно б інвестували у виробництво. Тому слід шукати інші механізми підтримки вітчизняних виробників.
Державний і місцеві бюджети, а також державні підприємства витратять більше платників податків на фінансування цінової преференції "локалізованих" постачальників, ніж в разі прямих субсидій підприємствам.
Отже, громадяни отримають менше державних послуг у сферах освіти, охорони здоров'я та соціальної підтримки. Виграють конкретні підприємства, але чи готові українці за це заплатити?
Топ новини
