Працівники нафтової, газової та нафтопереробної промисловості в Україні відзначають своє професійне свято щорічно у другу неділю вересня. Цього року свято відбудеться 12 вересня.
НПЗ. Фото із відкритих джерел
День працівників нафтової, газової та нафтопереробної промисловості в нашій країні відзначають з 1993 року, коли перший президент України Леонід Кравчук підписав відповідний указ, вирішивши підтримати ініціативи працівників промисловості.
Начальник Відділу освіти, підготовки та навчань, а також Центру передового досвіду НАТО в галузі енергетичної безпеки Рімантас Шікас звертає увагу на те, що Україна займає одне з останніх місць у світі за обсягом перероблення нафти. Водночас наша країна вважається однією з найстаріших нафтовидобувних країн.
В Україні сировина була вперше виявлено на Керченському півострові в 3 столітті. Більш того, нафта також була легко доступна в Закарпатті. Промисловий видобуток сировини почалася в 1771 році. У 1781 році в Західній Україні видобувалося майже 150 тонн нафти на добу. Максимальний річний видобуток склав 2 мільйони тонн в 1909 році, що поставило Галісию на четверте місце серед нафтовидобувних регіонів світу.
Розробка родовищ на Сході України почалася зовсім недавно. Нафтові родовища вперше були відкриті в Сумській області в 1936 році. Видобуток почався в 1940 році й становила 10 тонн на добу. Максимальний видобуток нафти в Україні склала 13,3 млн тонн (14,5 з урахуванням газового конденсату) в 1972 році й з того часу поступово знижується.
Сьогодні запаси нафти в Україні скоротилися більш ніж на 60%. Причина криється у відсутності фінансових витрат на розвідку та видобуток і виснаженні існуючих ресурсів. Споживання нафтопродуктів в Україні також падає, з 1991 по 2018 рік воно скоротилося з 58,1 до 10,1 млн тонн відповідно. Це пов'язано з тим, що українські нафтопереробні заводи, як основні споживачі сирої нафти, поступово скорочують обсяги перероблення нафти й виробництва нафтопродуктів. Більшість українських нафтопереробних заводів станом на 2018 рік не працюють.
У минулому ситуація була іншою. У 1980-х роках в Україні було шість нафтопереробних заводів, здатних переробляти понад 60 мільйонів тонн нафти на рік.
Розвиток нафтопереробної промисловості в Україні почалося в Галичині разом зі збільшенням видобутку нафти. У 1889 році, маючи 57 чинних нафтопереробних заводів в регіоні, Галісія була третім за величиною виробником (41 000 тонн/рік) нафти й нафтопродуктів після США і Росії.
В інших регіонах України нафтопереробна промисловість з'явилася значно пізніше (Одеса в 1935 році, Бердянськ в 1936 році й Херсон в 1937 році). Незабаром після закінчення Другої світової війни Херсонський і Одеський нафтопереробні заводи були реконструйовані. Крім того, були побудовані ще два нафтопереробні заводи в Кременчуці (1966) і Лисичанську (1976). Шебелинський газопереробний завод (також виробляє нафтопродукти) був введений в експлуатацію в 1960 році. 
В цей час в Україні функціонують два нафтопереробні заводи: Кременчуцький НПЗ (Укртатнафта) (проєктна потужність - 18,6 млн тонн / рік, фактична - близько 7 млн тонн / рік) і Шебелинський газопереробний завод (Укргазвидобування, Група «Нафтогаз») (проєктна - 1 млн тонн / рік, фактична - до 0,6 млн тонн / рік). У 2018 році нафтопереробні заводи переробили 2,7 мільйона тонн нафти, приблизно 80 відсотків якої було покрито нафтою українського походження. На жаль, інші українські НПЗ закриті: Дрогобич (проєктна потужність - 3,9 млн тонн / рік); Надвірна (3,5 млн тонн / рік); Одеса (3,9 млн тонн / рік); Херсон (8,7 млн тонн / рік) і Лисичанськ (24 млн тонн / рік). Причини закриття різні - від відсутності інвестиційних витрат, невідповідності виробництва стандартам якості й низької ефективності перероблення нафти до прямого впливу російської агресії. Нафтопереробні заводи в Західній Україні також були закриті, і малоймовірно, що вони будуть перезапущене (інвестиційні витрати - понад 100 мільйонів євро на кожен).
Через своїх невеликих запасів нафти Україна має обмежені шанси стати незалежною від імпорту нафти. Проте вона може спробувати знизити свою залежність від імпортного палива. Існує два способи досягнення вищезазначеної мети. По-перше, підвищити рівень завантаження потужностей нафтопереробних заводів для задоволення внутрішнього попиту. По-друге, диверсифікувати й забезпечити постачання сирої нафти на нафтопереробні заводи й захистити місцевий ринок нафтопродуктів. Це може дати Україні перспективи для зниження залежності від імпорту нафтопродуктів з Росії та Білорусі. Все це залежить від державної політики в Україні й може створити базові умови для подальшого розвитку нафтопереробної галузі в Україні.
Існує мало шансів відновити п'ять українських нафтопереробних заводів, які були згадані вище як закриті. Крім того, також нема потреби будувати нові нафтопереробні заводи з нуля (орієнтовна вартість проєкту може скласти близько 6 мільярдів євро - в порівнянні з нафтопереробним комплексом Socar вартістю 5,5 мільярда євро, який недавно відкрився в Туреччині з виробничою потужністю 10 мільйонів тонн на рік). Таким чином, єдиний істотний спосіб збільшити обсяги перероблення нафти - це зробити Кременчуцький НПЗ (оскільки це єдиний НПЗ в Україні, який має проєктну потужність для задоволення внутрішнього попиту на нафтопродукти) набагато більш ефективним. За приблизними оцінками, для досягнення заявленої мети Кременчуцькому нафтопереробному заводу буде потрібно 1 мільярд євро інвестицій.
Ще одним важливим досягненням України стане диверсифікація постачання сирої нафти на нафтопереробні заводи. Пропускна здатність системи магістральних нафтопроводів України зараз значною мірою не використовується. В основному це стосується трубопроводів, призначених для подачі нафти для потреб вітчизняних нафтопереробних заводів. 
Альтернативою російської сирої нафти, що поставляється в Україну, може бути саудівська, азербайджанська, казахська або туркменська нафта. Якщо агресивна політика Росії буде зупинена і цілісність України буде збережена, маршрут постачання з Чорного моря (Одеський порт) на Кременчуцький НПЗ може забезпечити альтернативні постачання від будь-якого глобального постачальника.
Який напрямок постачання вибере Україна, буде залежати в першу чергу від державної політики в нафтопереробній галузі та регулювання внутрішнього ринку палива. У зв'язку з тим, що Крим був анексований, найближчим часом Україна не може розраховувати на природні ресурси, які знаходяться на шельфі Чорного моря. У майбутньому, якщо Україні вдасться повернути анексовані території, потенціал морських портів і ресурсів шельфу стане важливим активом.
Портал Postfactum раніше писав про те, що "Нафтогаз" в I кв. 2021 року одержав 12,6 млрд грн чистого прибутку - фіндиректор групи.
Також ми розповіли про те, що сБУ зайнялася пов'язаним з Медведчуком трубопроводом для поставок дизпалива з Росії.
А ще ви можете дізнатися про те, що аТ "Лубнигаз" називає Мосейчука причетним до вибуху на газопроводі.
Топ новини
