Вікторія Штейнберг
Вікторія Штейнберг
Директор по маркетингу, рекламе, PR в "Перший Бізнесовий"
Всі думки автора

Піар під час війни: чи потрібні суспільству репутація і комунікація

У  будь-якій кризовій ситуації, а тим більше під час війни, мовчати чи зникати з публічного простору не можна – піарниця розповіла про свою роботу.

Під час воєнного стану, здавалось би, така дрібниця, як піар  виглядає недоречною та не на часі. Проте в інформаційному просторі все частіше виникають скандали та неприємні ситуації – політики готуються до виборів, військові не вчасно комунікують з суспільством, а дехто навіть заробляє політичні бали постійними вкидами та дезінформацією, а публічні люди потрапляють у халепи.  І це все при тому, що досить потужно працює російське ІПСО, а в ГУР попередили про початок інформаційної кампанії з боку росіян під назвою «Перун».

Тож про піар говоримо з відомою піарницею, керівницею бізнес-видання Вікторією Штейнберг.

– Розкажи трохи про себе – звідки ти, який маєш досвід?

Я народилась і виросла у самому центрі Києва. Закінчила Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна” по спеціальності менеджмент організації та адміністрування, магістр. Навчалась, проте паралельно почала працювати.

Першою моєю роботою був канал новин «24» на позиції помічника з розвитку мережі телеканалу і за рік я стала в.о директора по розвитку мережі.

Але з технічною спеціальністю мені було нудно. Я пішла у світ реклами.

У сферу піару я потрапила випадково. У 2013 році після закриття каналу я пішла на жіночий канал «Максі ТВ» менеджером з реклами. Директорка каналу запропонувала спробувати себе ще й у піарі.

На той час я нічого не знала про піар, але мене це захопило – почала читати літературу, спілкуватися з колегами, пройшла чимало тренінгів і курсів.

-Що для тебе піар-менеджмент взагалі?

Піарник – це людина, яка відповідає за побудову та підтримку репутації компанії через діалог з її аудиторіями та стейкхолдерами. Це людина яка працює над репутацією в довгостроковій перспективі та його завдання — сформувати лояльність та довіру аудиторії до бренду.

PRник не лише піарить – “пропіар нас, щоб у нас краще продавалося”, він виконує функції захисника і радника для бізнесу, це не просто робота, а стиль життя.

Сучасний піарник має бути мультизадачним. Піарник повинен бути включений в робочі процеси 24/7. Якщо щось стається – він повинен одразу відповісти, та швидко орієнтується в медіапросторі, повинен вміти цікаво та грамотно писати, мати організаторські та менеджерські навички, також може бути продюсером зйомок чи інтерв’юером  і завжди  бути в курсі всього, що відбувається навколо.

-З ким довелося попрацювати?

Можу перераховувати нескінченно, але зекономлю час читачам. Це відомі бізнеси, бренди, особистості.

– Як змінився піар-менеджмент за два роки війни?

Починаючи з 24 лютого бізнес-процеси пройшли декілька стадій – від призупинення до часткового або повного відновлення.

Війна – це серйозне потрясіння для кожного з нас, але й у таких умовах важливо внутрішньо мобілізуватися й продовжувати комунікацію.

Під час повномасштабного вторгнення ми всі зрозуміли, що колаборації зараз у пріоритеті. Так, як раніше, не буде – 100%. Але війна – це не прогнозована криза чи форс-мажор у контракті. Піар-менеджмент за часів війни зовсім інший, адже будувати далекоглядні плани складно, а рішення доводиться ухвалювати швидко. Менеджер у період невизначеності повинен мати холодну голову: чітко розуміти, куди рухається компанія, прозоро й часто взаємодіяти з командою та клієнтами.

В умовах цієї особливої кризи, яку всі ми переживаємо, аспект людських міжособистісних відносин стає критично важливим навіть у площині бізнес-комунікацій. Адже не секрет, що турбота та підтримка клієнтів – важливий аспект здорових довгострокових стосунків.

-А ринок наскільки змінився?

Для багатьох колег на ринку у зв’язку зі значним падінням доходів і досі йдеться про елементарне виживання і повне скорочення або мінімізацію маркетингових бюджетів. Деякі з таких компаній, які виявились найбільш вразливими до надто непередбачуваної і надто різкої кризової ситуації, поставили свої зовнішні комунікації на паузу в очікуванні майбутніх змін на краще. Але треба віддати належне саме тим представникам ринку, які всупереч зовнішнім загрозам і відсутності необхідного фінансового ресурсу максимально мобілізуються всередині і буквально власними партнерськими силами підтримують активність та продовжують бути експертно помітними й корисними як в інформаційному полі.

Адже правило антикризових комунікацій ніхто не скасовував: у будь-якій кризовій ситуації, а тим більше під час війни, мовчати чи зникати з публічного простору не можна в жодному разі.

Тримати руку на пульсі ринку  – ще одне завжди актуальне правило, а особливо в кризові часи. Зараз, як ніколи, важливо бути якомога більш мобільними та не тільки швидко відтворювати нові тренди на етапі їх зародження, а й не боятися створювати власні.

-Чи потрібен зараз українським політикам піар? А військовим він потрібен?

Піар потрібен кожному хто хоче побудувати власний бренд чи бренд компанії, якщо не буде піару, то і власне ні хто не буде знати про персону чи компанію.

– Як часто звертаєш увагу на роботу колег?

– Я постійно слідкую за колегами та їх роботою, так як потрібно йти в ногу з часом. Ми часто зустрічаємося, обмінюємося інформацією, ходимо на умовну «чашечку кави».

– Що могла б порекомендувати початківцям, у яких немає коштів на фахівця – але піаритися вже необхідно?  З чого починати?

– Потрібно «степ бай степ» (крок за кроком) все робити – спочатку почати с власних сторінок компаній або персони, потрошки виходити в медіа простір, не завжди піар коштує багато грошей. У кожної сфери є свої інструменти які можна використовувати. Потрібно вивчати їх і користуватися.

-Яку історію піару вважаєш зразковою?

Я вважаю всі свої кейси вдалими, бо за допомогою гарного піару я змогла зробити не один комерційний проект. Наприклад – «ОгоЯкіЛюди», «Діловий ранок», «Смак Бізнесу», «Особистий рахунок: як безпечно керувати власними фінансами», «Бізнес без краваток»,  «В стилі Жінки»,  «В стилі Чоловіка» тощо.

-Як PR допомагає створити сильний бренд роботодавця?

Сильний бренд роботодавця дозволяє економити на пошуку фахівців, з таких компаній звільняються рідше, а самі компанії ростуть швидше.

Задоволеність співробітників впливає і на процес рекрутингу, і на якість виконання завдань, на репутацію компанії серед замовників, та на прибуток.

Якщо компанія сама не формує HR-бренд, за неї це зроблять інші, наприклад співробітники чи конкуренти. Вони будуть доносити ринку ті ключові повідомлення та характеристики, які вважатимуть за потрібне.

Тому PR залучається, наприклад під час виступів співробітників і керівників на експертних заходах, статті в медіа. Приміром, розповідь одного зі співробітників про його професії може вигідно показати вашу компанію і вас як роботодавця; а історії про ваші правила, факапи й секрети успіху розкриють внутрішню кухню. Піар важливий при створенні сторінок компанії на кар’єрних сайтах і джоб-порталах. Детальне занурення в життя вашого офісу, кар’єрні історії співробітників, приклади досягнень дадуть змогу кандидату завчасно приміряти такий стиль роботи на себе і зрозуміти, чи бачить він себе частиною вашої команди.

Відео про компанію допомагає уявити, як у вас усе влаштовано, побачити реальних людей і краще відчути культуру. Воно дає додаткову інформацію кандидатам не лише на раціональному, а й на емоційному рівні.

Можу сказати, що обіцянки, які керівник дає через бренд-контент, соціальні мережі чи інтерв’ю власників, будуть ефективні лише в тому випадку, якщо вони підтверджені позитивним досвідом здобувача на всіх етапах.

Тому дуже важливою частиною створення бренду роботодавця є лояльність працівників. Лояльність – це  стосунки працівника із клієнтами, колегами, керівництвом та продуктом. При правильній побудові всіх зв’язків працівник відчуватиме свою приналежність до компанії.

І звичайно корпоративна культура та цінності. Вони займають надзвичайно важливе місце у побудові бренду роботодавця. Відношення працівників між собою, до клієнтів та до самого продукту, що виробляє компанія, повинне резонувати з ними.

-Як особисто на тебе вплинула війна?

Повномасштабне вторгнення російської армії, яке почалося майже 2 роки тому, стало новою реальністю. Зараз майже не залишилось ілюзій про те, що наше життя буде таке як раніше, на зміну прийшли інші питання: як далі жити, враховуючи, що ми живемо у воюючій країні. Як вибудувати роботу бізнесу, комунікації зі співробітниками, з близькими – з урахуванням нових реалій?  Війна дала мені можливість переглянути пріоритети, усунути те, що неважливо, зосередитись на ціннісних орієнтирах особистого та професійного життя.

-Чого очікуєш від 2024 року?

Впевнена, що 2024  рік – це рік перемоги у всіх аспектах, і головне, до чого всі прагнуть, це перемога України. Гадаю тоді нам з колегами доведеться “засукати рукава”, бо роботи буде чимало для всіх нас, в тому числі й піарників.

Вам має сподобатися
zoom-images